Око тигра. У пошуках скарбів. Уилбур Смит

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ репутації тхне так, як від тих небіжчиків, що їх ви тримаєте в задній кімнаті, – сказав я йому, і він поблажливо всміхнувся з-під золотої оправи своїх окулярів.

      Але, безперечно, він мав рацію: мине ще чимало часу, поки я, нарешті, зможу повести «Танцівницю» на пошуки великої риби.

      – Я раджу вам не хвилюватися, містере Гаррі. Як тільки вам стане краще, я знайду для вас кількох вигідних замовників.

      Він знову заговорив про нічні рейси, про те, що комісія за одну подорож становитиме не менш як сімсот п’ятдесят доларів. Навіть у такому жалюгідному стані, як тепер, я міг би до цього взятися. Треба тільки провести «Танцівницю» туди й назад, якщо, звичайно, не вскочимо в халепу.

      – Забудьте про це, містере Кокер. Я вам сказав, що віднині лише ловитиму рибу, та й по всьому.

      Він кивнув, усміхнувся і, вдавши, ніби не почув, провадив далі:

      – Один з ваших давніх клієнтів повсякчас запитує про вас.

      – Тіла? Ящики? – поцікавився я.

      Кажучи «тіла», я мав на увазі нелегальне перевезення людей на африканський материк або звідти, переважно політиків, які рятувалися від погоні чи намагалися радикально змінити панівний режим у своїй країні. У ящиках перевозили здебільшого зброю – це була торгівля в одному напрямку. За давніх часів її називали «біг з рушницями».

      Кокер кивнув і сказав:

      – Шість, п’ять, палиці можна взять.

      У цьому контексті під палицями слід було розуміти слонові бивні. Широка, добре організована браконьєрська мережа систематично винищувала африканських слонів, які знайшли свій останній притулок у заповідниках і на племінних територіях Східної Африки. Схід ненаситно поглинав слонову кістку, підтримуючи на неї високі ціни. Швидкий човен і вправний шкіпер – ось і все, що було треба, аби перевезти цінний вантаж від річкових гирл через небезпечні прибережні води туди, де, погойдуючись на хвилях Мозамбіцької протоки, вже чекало якесь арабське судно.

      – Містере Кокер, – промовив я стомленим голосом, – упевнений, що ваша матінка ніколи не знала, як звуть вашого батька.

      – Його звали Едвардом, містере Гаррі, – сказав він, обережно всміхаючись. – Я сказав клієнтові, що ціни зросли. З огляду на інфляцію й подорожчання дизельного палива.

      – І скільки вони пропонують?

      – Сім тисяч зелених за одну поїздку.

      Це було не так уже й багато, як здавалося, адже Кокер забирав п’ятнадцять відсотків собі. Потім треба було сплатити певну суму інспекторові Дейлі, щоб притупити на якийсь час його зір і слух. Крім того, Чаббі й Анджело належала додаткова плата за ризик – по п’ятсот доларів кожному за один нічний рейд.

      – Забудьте про це, містере Кокер, – сказав я непереконливо. – Краще знайдіть мені кілька клієнтів на риболовлю.

      Але він знав, що я не зможу відмовитися від його пропозиції.

      – Щойно ви будете годні рибалити, я вам їх знайду. А тим часом, коли ви зможете вирушити в нічний вояж? За десять днів, гаразд? Якщо буде високий СКАЧАТЬ