Еге ж…. Сергій Мисько

Чтение книги онлайн.

      Втілення в реальність ідеї безсмертних рослини, пришвидшила звістка про друк престижним видавництвом його збірки казок. Петро, на радощах, витратив всі заощадження на купівлю кольорових повітряних кульок зі смайликами, які роздав на площі випадковим перехожим.

      Він ніколи і ні за чим не жалкував. Просити в борг – не його правило.

      Голодна уява малювала неймовірні частування… Навіть сни зваблювали його смаколиками, від яких на ранок бурчало у животі. В деяких снах, їжа у вигляді кольорових кульок падала прямо з неба на землю, мов манна небесна. Кульки підстрибували, розліталися врізнобіч, аж поки не зникали за горизонтом. Він дійшов висновку, що проста їжа має бути взагалі безкоштовною, її має бути дуже багато, аби вистачало всім… А все інше, як то розваги і всілякі модні девайси – будь ласка працюй та плати.

      Плоди матимуть форму кульок. Одного розміру, однієї форми, але різні за кольором та смаком.

      Початок літа… Орендований клаптик землі у столичному передмісті. Район Лисої гори. Воскресенська слобідка… Варіант із газети оголошень. Старенький будиночок. Головне – великий город, обнесений високим парканом.

      «Все просто і складно одночасно!» – раз по раз вигукував Петро, записуючи у щоденник результати поточного дня експерименту. Так мабуть почували себе перші алхіміки, отримавши більш-менш очікуваний результат своїх потуг створити філософський камінь.

      Всі процеси відбувалися згідно чіткого алгоритму. Невеличка срібляста куля – біо-резонатор магнітного поля землі, розміщений посеред поля на спеціальній підставці. Ця конструкція нагадувала м’ячик для гольфу, готовий до удару ключкою.