Еге ж…. Сергій Мисько

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ гладеньку, вологу шкіру, волосся… Воно переплелося з водоростями і ледь прикривало маленькі, налиті груди, залишаючи назовні соски. Раптом він почув слова дуже сумної пісні, співаної тоненьким жіночим голоском: «Мене мати породила, нехрещену схоронила…»

      Неначе від удару струму відсмикнув руку.

      – Нежива! Невже я? Я… Я не хотів. Я… Може штучне дихання? Та це ж не…

      Вона ніби у відповідь посміхнулася, поволі відкрила очі. Великі, чорні, бездонні… Перша поцілувала його, в засос – мокрими, холодними і водночас нестримними вустами, намагаючись забрати залишки його свідомості солодким, липким язичком. Не існувало нічого, окрім неї. Та він спромігся не переступити заборонену межу, за якою була невідомість. Петру забракло повітря. Він відсторонив її від себе.

      – А ти часом не Чугайстер? – пристрасно дивлячись на Чорта, несподівано запитала незнайомка.

      Петра огорнув невимовний жах. Волосся на голові стало дибки, очі округлилися, але він знайшов в собі сили відповісти.

      – Н-ні. Я Ч-ч-чорт. Петро Чорт. Ч-ччи я схожий на Чугайстра? – запинаючись, прошепотів Петро.

      – Ніби так. Борода он яка. Скільки ти вже тут рибалив? – продовжувала зводити з розуму письменника мокра красуня.

      – Нема в мене ніякої… бороди і зросту я нормального, – невпевнено промурмотів Чорт, хоча помацав своє підборіддя тремтячими руками.

      – Жартую. А ти симпатичний блондинчику і окуляри тобі до лиця. А в твоїх волошкових очах я хочу втопитися…Заспокойся, – лагідно промовила русалочка і ніжно провела кінчиком хвоста по його брудним ногам. – І тіло в тебе ладне. Зніми свій одяг. Запацьорився ти з цією рибалкою. Я його виперу. Буде чистим-пречистим.

      – Не треба, – майже благав Петро.

      – Добре, як скажеш любчику. А в тебе є гребінець?

      – Нема. Я тебе можу розчесати своїми пальцями.

      – Розчеши. Розчеши мене, красунчику.

      Чорт, тремтячими руками, замість розчісувати, просто гладив їй скуйовджене волосся.

      – Любий, який ти вправний, які ніжні в тебе в руки…

      Петро трохи оговтався, руки вже не тремтіли. «Розчісування», як на диво, його заспокоїло.

      – Чого тобі боятися Чугайстра? Він їсть мавок, а ти русалка, – вже впевненіше продовжив розмову Чорт.

      – Не вгадав. Я не русалка і не мавка. Я – Настуня, – заявила красуня, – Захочу, буду ким завгодно…

      Опісля, не в змозі ні наполягти, ні стримувати себе, тільки спостерігав за тим, як вона вистрибнула з човна. Вже з води, на прощання, помахала рукою і зникла.

      Несказані Настунею слова, відчеканились в його свідомості: «Коханий!.. Тепер ти мій! Якщо тут тобі буде завтра, чекай, на цьому місці…»

* * *

      В човні не було жодної рибини. Тільки порвана, забруднена мулом сітка, непотребом, лежала під його ногами. Та ще мокрий рюкзак з речами…

      Чорт перевів погляд на свої брудні руки, СКАЧАТЬ