Колекція гадів (збірник). Андрій Кокотюха
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Колекція гадів (збірник) - Андрій Кокотюха страница 13

Название: Колекція гадів (збірник)

Автор: Андрій Кокотюха

Издательство: Фолио

Жанр: Детские детективы

Серия: TeenBookTo

isbn: 978-966-03-7831-5, 978-966-03-7832-2

isbn:

СКАЧАТЬ їх порушив, – торохтів хлопець. – Але в мене виняткова ситуація. До того ж – ось! – він сягнув рукою в задню кишеню джинсів, витягнув старанно зібрані купюри, простягнув бороданю: – Ось, ось, візьміть! Я порядки знаю!

      Побачивши гроші, учитель одразу заспокоївся, спритно вихопив їх з Максимової правиці, швиденько перерахував. Зібрані спільними зусиллями сто гривень зникли в кишені чорного піджака бороданя.

      – З цього треба починати, – промовив він, вимовляючи «ц» замість «ч» – вийшло «поцінати». – Ласкаво просимо до Клубу Боягузів! За нашими умовами, кожен новий боягуз дійсно повинен привести з собою ще одного товариша. Але – не одразу, а після того, як…

      – Я знаю, – перебивати старших неввічливо, тільки сьогодні Білан плювати хотів на хороші манери. – Потрібні для вступу в клуб гроші я вкрав у своєї бабусі. Вона старенька, проте дуже сердита. Якщо вдома дізнаються, що я образив бабусю, мені будуть непереливки!

      Учитель задоволено провів себе по лискучій лисині. Потім так само задоволено пройшовся кімнатою, в якій, як встиг роздивитися Білан, не було жодних меблів, крім величезного старовинного крісла. Обійшовши хлопця з дівчиною по колу, бородань зупинився біля Поліни, поклав руку їй на голову, трошки попестив.

      – Це – доля! – прорік він. – Знаєте, любі мої друзі, це справді доля. Тебе Поліною звати?

      – Так, – відповіла Поля.

      – Тебе рекомендувала така мила дівчинка Софійка?

      – Так.

      – І ти боїшся не чогось конкретного, а просто боїшся? Відчуваєш страх, пояснення якому немає?

      – Угу.

      – А тебе, друже, як звати? – Тепер долоня вчителя перемістилася на маківку Білана.

      – Максим, – назвався хлопець.

      – Чого ж ти боїшся? Розкажи вчителю про свої страхи, не бійся. Власне, ти можеш боятися тут. Ти приніс сюди свої страхи. Але кожного разу, виходячи звідси, ти залишиш мені частину своїх страхів. Отже, ти боїшся…

      – Уроків фізкультури, – Максим майже не брехав. – Не можу через «козла» перестрибнути. З мене всі сміються, а я все одно боюся. Перечеплюся, вдарюся, буде боляче – це більш неприємно, ніж коли з тебе ірже весь клас.

      Учитель позадкував, картинним рухом вмостився в кріслі, закинув ногу на ногу.

      – Бачиш, Полю, друг, якого ти привела, може розказати, чого саме боїться. І він не побоявся прийти сюди. А ви, дівчатка, самі не знаєте, чого боїтеся. Тому природа ваших страхів мені невідома. Отже, ефект від моїх уроків переважно дорівнює нулю. Ось, Максиме, яке в нас у клубі горе – вчащають до мене в основному дівчатка. Хлопці теж бояться. Але ще більше вони бояться сказати комусь, що бояться. Отак. Ти прийшов. Значить, бажання подолати страх у тебе сильніше за сам страх. Я не дуже заплутав тебе?

      – Ні, мені все зрозуміло.

      – Чудово! – учитель ляснув у долоні. – Тоді ми зробимо так. Поліну на сьогодні відпустимо. Ми познайомилися. Ти зробила вже два сміливих вчинки – виконала потрібне для вступу завдання СКАЧАТЬ