Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії. Лідія Гулько

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Оленка. Набурмосений Ілько тримав за шкірку чорного кота.

      Варка вигнула горбком спинку і страшно шипіла на непроханого гостя. Чорний кіт озвався жалісним голосом.

      – Не треба котика карати, – стиха мовила Оленка.

      Ілько насупив червонясті брови.

      – Через нього ми не купили фанти і не втамували спраги.

      – Котик приблудний. Він голодний. Через це перебіг дорогу. А тітка Наталка щодня о цій порі зачиняє крамницю. Вона поспішає на леваду, щоб здоїти корову, – несміливо заперечила дівчинка.

      У розмову втрутився Дмитрик.

      – Оленко, ти що, сліпа? Котяра чорний. А від чорних котів одні неприємності.

      – Чула? – випалив, утішений підтримкою товариша, Ілько. – Не захищай кота, бо з тобою не будемо дружити. Сама ходитимеш.

      Оленка схилила кучеряву голівку.

      Ілько діловито розпорядився:

      – Дімоне, шукай мотузку. Будемо його душити.

      Дмитрика мовби вітром здуло. Він знав, що у хліві, на крючку, висять різної довжини шворки. Хлопчик вибрав недовгу, але міцну мотузку. На ній бабуся сушила випрані ганчірки.

      Ілько примостив кота на господарський столик. Діловитим голосом наказав:

      – Тримайте його. Я сам задушу.

      Дмитрик з Оленкою покірно притиснули долонями тремтячу спинку. Ілько обвив навколо тонкої шиї мотузку.

      Кіт відчув небезпеку. Він пручався і пробував утекти. Набурмосений Ілько різко смикнув мотузку за кінці в різні боки. Кіт пронизливо заверещав. Він відчайдушно пручався і не затихав.

      Нажахана Варка чкурнула в кущі. Оленка затулила долонями вуха. Дмитрикові ноги тремтіли, а руки зробилися кволими. Кіт вивернувся і вкусив Ілька за палець. Хлопчисько верескнув.

3

      З літньої кухні вийшла розтривожена голосами і звуками бабуся.

      Кіт, що звалився на землю, стрілою полетів до паркану. На його шляху трапилася діжка з тістом, яку бабуся розмістила на осонні. Схарапуджена тварина зметнулася вгору. Легко перелетіла через діжку, а далі – через паркан.

      Бабуся лементувала:

      – Ой, лишенько! Чорний кіт перескочив тісто, яке вранці вчинила. Моя праця зійшла нанівець.

      Старенька опустилася на ослін і хитала тулубом з боку на бік. Марійка втішала зажурену бабусю:

      – Котик не впав у тісто. Він усього-на-всього перескочив діжку. А діжка прикрита рушником.

      – То так. Але народ давно підмітив: як кіт перескочить діжку, то не вдасться хліб.

      Ілько додав:

      – А ще кажуть: як чорний кіт перебіжить дорогу перед тобою – буде невдача. Так, бабусю?

      Старенька кивнула головою.

      – Чому ми чорного кота не добили? – розсердися Ілько. – Проте йому городами довго не гасати. Задушимо або повішаємо у садку на гілці.

      – Діти, ви кота мордували? – скрикнула бабуся. – А я про себе гадаю: чий кіт волає?

      – Я жаліла СКАЧАТЬ