Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії. Лідія Гулько
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії - Лідія Гулько страница 2

СКАЧАТЬ – не плач.

      Бабуся гадала, що це гра така. Вона докинула і своє прислів’я:

      – Сонечко у дорозі не спіткнеться.

      «Чому бабуся саме це прислів’я сказала?» – замислився хлопчик.

      Дійсно, чому?

01.03.2003

      Дмитриків понеділок

      Дмитрик – надзвичайно допитливий хлопчик. Все йому цікаво: і звідки дощ береться, і чому кошенята сліпими родяться… А ще йому подобаються прислів’я та приповідки, які придумав український народ. Їх Дмитрик знає силу-силенну. А найбільше про понеділок.

      – Матусю, не білуй у понеділок хати, бо таргани заведуться, – виголошує Дмитрик матері.

      – Таргани, синку, заведуться, якщо прибирати перестанемо. А де в хаті чисто, там і на душі світло, – посміхається мама.

      «Та й гарною же приповідкою відповіла мама», – подумав хлопчик.

      Він вибіг із хати. Зіткнувся з Марійкою.

      – Куди зібралася? – запитав сестру.

      – Не кудикай. У мене важлива справа – іспит. Я поспішаю.

      – У понеділок ніякої важливої справи не починай, бо в халепу вскочиш, – попередив сестру Дмитрик.

      – У халепу вскочу, якщо на іспит не з’явлюся, – змахнула рукою Марійка.

      У дворі Дмитрик бачить, що татко запускає двигун автомобіля.

      – У понеділок не варто вирушати в дорогу – нещастя трапиться, – повчав син батька.

      – Нещастя трапиться, коли лікар-ветеринар на роботу не з’явиться. Хворі тварини без лікаря – дійсно, нещастя, – відповів батько.

      Бабуся, йдучи двором, спіткнулася. Ціпка з рук випустила.

      – От невдача, – журиться старенька.

      – Якщо в понеділок щось не вдалося, то жди невдачі цілісінький тиждень, – каже Дмитрик, піднімаючи з трави ціпок.

      – А ти мені, дитинко, будеш допомагати. Невдачі злякаються і з нашого двору втечуть, – жартувала бабуся.

      На осонні Варка вмивала язиком кошенят. Дмитрик розсердився:

      – Що ти робиш? Хто в понеділок голову миє – той облисіє.

      – Синку, що ти таке говориш? Хіба лисі коти бувають? – озвалася мама.

      Увечері вся родина зібралася у вітальні. Вечірнє лагідне сонце заглядало у вікно і промінчиками голубило на столі пухкі пиріжки. А ще в домівці пахне смачним борщем. З миски до Дмитрика моргали червоні полуниці.

      За столом радісно й затишно. Кожен член родини розказував про те, що зробив за день.

      Мама хвалилася своїми успіхами:

      – Я переробила силу-силенну всякої роботи.

      – Це добре, доню, – каже дідусь. – Бо тільки ледар ховається від роботи, як собака від мух.

      – А я сьогодні вилікував хвору теличку і кабанчика, – сказав татко. – Хворобу треба вчасно лікувати. Згаяного часу й конем не наздоженеш.

      – Подивіться, рідненькі, який рушник вишила. З голубами і мальвами, – пишалася за свою працю бабуся. – Прикрашатиме вітальню, в якій відпочиваємо, переглядаємо фільми.

СКАЧАТЬ