Страта. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

      На двадцятій хвилині її розповіді Столь насупився. На обличчі його, перед тим млявому і розгубленому, проступили ознаки суворості:

      – Пані Хміль… Не варто ухилятися від відповіді на одне з найважливіших питань: де ви були десять місяців поспіль? Поки творилися всі ці злодіяння? Пан Семироль говорив мені, що у вас є своя версія – дуже оригінальна…

      Ірена скривилася:

      – Неприємно грати роль божевільної… проте… мені нікуди відступати. Так, упродовж усих цих десяти місяців існування МОДЕЛІ я перебувала… в іншому світі. У світі, що послугував для МОДЕЛІ прообразом. В реальному світі. Я вийшла на пагорб (із вашої точки зору – нізвідки), спустилася до свого дому. Він був порожній, але сліди чужої присутності…

      – Вибачте, пані Хміль. Отже, ви існуєте в двох світах одночасно?

      Вона помовчала. Її співрозмовник вовтузився в кріслі, на місці управителя Сіта (крісло, зручне для здорованя, виявилося надміру для худої сідниці пана Столя).

      – Ні, – сказала вона виважено. – Зараз – тільки тут. А вони там, у зовнішньому світі, чекають – не дочекаються, – вона глузливо посміхнулася.

      – Он як? Цікаво, – Столь кивнув. – Якщо можна, детальніше… Про той, інший світ. Ким ви там були? Хто були ваші родичі та друзі… й кого з них ви, може, зустріли тут?

      Ірена зітхнула. Закинула ногу за ногу (з іншого боку, що їй втрачати?…).

      Вона набрала повітря в груди і заговорила.

      Під кінець другої години бесіди пан Столь, із розумінням киваючи, обережно поцікавився:

      – А скажіть-но, пані Хміль… Ви пам’ятаєте, коли у вас встановився… менструальний цикл?

      Ірена вмовкла.

      Те, що гуманітарну комісію цікавлять різноманітні питання, вона вже збагнула. Але це вже переходить усілякі межі…

      – Бачите, це має значення для розгорнутого погляду на проблему…

      – На проблему моєї вини?

      Співрозмовник часто закліпав запаленими повіками без вій. У нього, схоже, розвивалося щось на кшталт кон’юнктивіту, і він усе частіше прикладав до очей свою білу, складену вчетверо хустинку.

      – Зокрема… Не дивуйтеся, мої інтереси дещо специфічні…

      Ірена вмовкла. Надія, що зародилася проти її волі, – що її нарешті ПОЧУЮТЬ – танула блискавично.

      – Гм… пані Хміль. У ваших інтересах бути якомога відвертішою… Гаразд. Поговорімо про Анджея, вашого чоловіка. Ви розійшлися. Які були причини вашого розриву?

      Ірена мовчала.

      – Гм… Можливо, корінь ваших суперечностей був у несумісності… е-е-е… чисто фізіологічній? Як складалося ваше інтимне життя?

      Ірена мовчала.

      Тепер навіть найвідчайдушніша її істерика оберталася натомість тупим, непробивним мовчанням.

      А вночі, натягнувши ковдру до самого підборіддя, вона зрозуміла, нарешті, чого хотів од неї цей миршавий Столь.

      Згодом, СКАЧАТЬ