Рибалки. Чiґозі Обіома

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ уперед, щоб узяти гроші, але мати прибрала купюру, сховавши її в кулаці. Це вразило Ікенну.

      – Хіба ти не даси мені грошей, щоб я міг піти? – спитав він.

      – Стривай, дай спитати дещо. Що тобі заподіяв твій брат? Я справді хочу знати, справді.

      – Нічого! – закричав Ікенна. – Нічого, мамо, все добре. Просто дай мені гроші й відпусти.

      – Я говорю не про тебе, а про твої стосунки з братом. Подивися на губу Боджі, – вона показала на рану Боджі, що зараз уже майже зажила. – Подивися, що ти з ним зробив, що ти зробив зі своїм кровним братом…

      – Та дай уже ті гроші, та я піду! – проревів Ікенна й простягнув руку.

      Але мати незворушно продовжувала говорити, тож вони якусь мить змагалися, випустивши на волю потік слів, що виривався з них обох:

      – Nwanne gi ye mu n hulu ego nwa anra ih nhulu ka mu ga ba – Твоїм братом дай мені який ссав гроші ті самі груди й відпусти що й ти мене!

      – Дай мені гроші, і я піду! – прокричав Ікенна ще голосніше, ніби кожне слово матері, що впліталося у його власні слова, гнівило його дедалі сильніше, але мати відповіла тихими цмоками й монотонним хитанням голови.

      – Просто дай гроші, і я піду сам, – сказав Ікенна більш стриманим голосом. – Благаю тебе, будь ласка, просто дай мені гроші.

      – Нехай твої губи грім поб’є, Ікенно! Chinekem eh! Боже мій! Відколи це ти почав зогризатися проти мене, га, Ікенно?

      – А зараз я тобі що зробив? – вигукнув Ікенна й почав люто гупати ногами об підлогу. – Що це таке? Чого ти завжди до мене прискіпуєшся? Що я тобі зробив, жінко? Чого ти не даси мені спокій?

      Ми сиділи, вражені – як і мати – його зверненням до неї, нашої матері, до якої він звернувся «жінко».

      – Ікенно, чи це справді ти? – спитала вона приглушеним голосом, вказуючи на нього пальцем. – Це ти, каченя, що намагається бити крилами, як півень? Це ти? – Але поки вона говорила, Ікенна рвонув до дверей. Мати дивилася, як він відчиняє їх, а тоді клацнула пальцями й підвищила голос йому навздогін: – От зажди, поки батько зателефонує, я розкажу йому, яким ти став. Не хвилюйся, хай він тільки повернеться.

      Ікенна зашипів, а тоді – у вияві нахабного виклику, що не мав прецедентів у нашому домі, – вискочив з будинку, із силою грюкнувши за собою дверима. Ніби для того, щоб наголосити, що саме відбулося, на вулиці несамовито й довго просигналила машина, а коли вона нарешті затихла, той виск відізвався в моїй голові луною, і вона ще виразніше підкреслила нечуваність Ікенниної непокори.

      Мати всілася в одне з крісел, а шок і злість міцно стисли її серце, і вона відчайдушно зашепотіла щось сама до себе, зчепивши руки на грудях.

      – Він виріс, Ікенна виростив собі роги.

      Мене зворушив її відчай. Здавалося, ніби якась частина її тіла, якої вона звикла торкатися, зненацька вкрилася колючками, і кожна спроба торкнутися її тепер закінчувалася кров’ю.

      – Мамо, – покликав її Обембе.

      – Ох, Nnam – батьку мій, – озвалася вона.

      – Дай СКАЧАТЬ