Рибалки. Чiґозі Обіома

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тут Ікенна спробував звільнитися і так несамовито сіпнув Боджу за руку, що випадково потягнув і материну раппу, в яку та була закутана, і оголив її до спіднього.

      – Ewooh! – зойкнула мати. – Ви що, хочете накликати на себе прокляття? Дивіться, що ви наробили – розхристали мене догола! Ви знаєте, що це значить – бачити мою наготу? Ви знаєте, що це святотатство – alu? – Вона знову зав’язала раппу на грудях. – Я розповім усе Еме від «а» до «я», будьте певні.

      Вона клацнула на них обох пальцями, а вони стояли порізно, досі намагаючись відсапатися.

      – А тепер скажи мені, Ікенно, що він тобі такого зробив? Чого ви билися?

      Ікенна скинув із себе футболку і зашипів. Я скам’янів на місці. Шипіти на старшого в культурі іґбо означало вияв непокори, який просто так не спускають.

      – Що, Ікенно?

      – Ет, мамо, – сказав Ікенна.

      – Ти що, зашипів на мене? – мати спочатку сказала це англійською, а тоді, склавши руки на грудях, повторила: – Obu mu ka ighi na’a ma lu osu?

      Ікенна не відповів. Він підійшов до крісла, в якому сидів перед бійкою, підібрав футболку й пішов до своєї кімнати. При цьому так гепнув дверима, що жалюзі у вітальні захиталися. Мати, ніби оглушена цією нахабною образою – вийти геть, не договоривши з нею, – тепер стояла, прикипівши очима до дверей, і її лють досягла вершини. Вона вже хотіла була увійти в кімнату й провчити Ікенну, коли побачила розбиту губу Боджі. Він прикладав сорочку, вкриту багряними плямами, до скривавлених губів.

      – Це він тобі таке зробив? – спитала мати.

      Боджа кивнув. Його очі були червоні й повні затамованих сліз, які він утримував від пролиття тільки через те, що знав – це означатиме, що його побили. Ми з братами рідко плакали, коли билися, навіть якщо нам доводилося отримувати дуже болючі удари по найчутливіших місцях. Ми завжди намагалися затамувати сльози, поки не сховаємося від усіх сторонніх очей. Аж тоді ми випускали їх назовні, і іноді довго не в силах були спинитися.

      – Відповідай! – прикрикнула на нього мати. – Чи ти оглух?

      – Так, мамо, це він зробив.

      – Onye – хто? Ікенна таке зробив?

      Боджа кивнув у відповідь, не відводячи очей від заляпаної кров’ю сорочки у своїх руках. Мати підійшла до нього ближче і спробувала торкнутися пораненої губи, та Боджа аж смикнувся від болю. Вона відступила назад, роздивляючись рану.

      – Ти сказав, що це зробив Ікенна? – спитала вона знову, ніби Боджа не відповів минулого разу.

      – Так, мамо, – сказав Боджа.

      Вона знову зав’язала свою раппу, цього разу міцніше, рішуче покрокувала до дверей і почала гупати в них, гукаючи на Ікенну, щоб той відчинив. Не дочекавшись відповіді, вона почала голосно погрожувати, пересипаючи слова цмоканням, щоб додати сказаному значущості.

      – Ікенно, якщо ти зараз же не відчиниш ці двері, я покажу тобі, що я твоя мати, і що ти з’явився у мене з-поміж ніг.

      Тепер, СКАЧАТЬ