Рибалки. Чiґозі Обіома

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ уже опинився на жалюзі, інший повз головою донизу дверцятами шафи, а ще один заповзав у кросівок до Обембе. Ми з братами з криками тупотіли по тисячах тарганів майже тридцять хвилин, намагаючись наздогнати їх, а вони розбігалися навсібіч. Тоді ми винесли скриню геть. А після того, як ми замели кімнату від тарганів, Обембе приліг на ліжку, і я побачив у нього на підошвах розтовчені шматки тарганів: відокремлений зад, розтовчену сплющену голову з вилізлими очима, шматки відірваних крил, що позалазили аж у проміжки між його пальцями, і жовту речовину, що вичавилася з грудей комах. Один лежав під його лівою ногою, розплющений до товщини паперу, з розчепіреними крилами.

      Мої думки, подібні до монетки, що обертається, застигли, коли батько неочікувано спокійним голосом сказав:

      – Отож, Адаку, ти сидиш тут і по всій правді кажеш мені, що мої хлопці – Ікенна, Боджанонімеокпу, Обембе й Бенджамін – і були тими, кого бачили на річці? Саме на тій небезпечній річці, де встановлено комендантську годину, і на якій, як відомо, зникали навіть дорослі?

      – Так і є, Діме, вона бачила саме твоїх синів, – відповіла вона англійською, бо батько раптом перейшов на неї і наголосив кожен склад у слові «зникали» особливим тоном.

      – Сили небесні! – кілька разів швидко повторив батько, викрикуючи так, що склади розділилися, і два слова звучали як «Сили-не-бесні», нагадуючи звуки, коли хтось біжить металевою поверхнею.

      – Що це з ним? – спитав Обембе, наблизившись до самісінької межі плачу.

      – Та закрий свого рота, – тихо гаркнув Ікенна. – Хіба я не казав вам кинути рибалити? Але ви всі вирішили послухатися Соломона. Ось вам результат.

      Батько спитав:

      – То ти справді хочеш сказати, що вона бачила моїх хлопців? – одночасно з Ікенною, і ми почули, як мати відповіла: «Так».

      – Сили небесні! – вигукнув батько ще голосніше.

      – Вони всі в хаті, – сказала мати, – спитай їх і дізнаєшся сам. Як подумаю, що вони справді купили рибальське знаряддя, гачки, вудилища й грузила на кишенькові гроші, що ти їм давав, то стає ще гіркіше.

      Матір виразно акцентувала слова «на кишенькові гроші, що ти їм давав», і це глибоко вжалило батька. Він, певно, почав звиватися, як проколотий черв’як.

      – І довго вони цим займалися? – спитав він. Мати, прагнучи відмежуватися від провини, трохи повагалася, і тоді батько рикнув: – Хіба я говорю до глухонімої?

      – Три тижні, – визнала вона переможеним голосом.

      – Сили небесні! Три тижні, Адаку. З тобою під одним дахом?

      Однак то була брехня. Ми сказали матері, що все тривало три тижні, бо сподівалися, що це зменшить нашу провину. Але навіть цієї неточної інформації було досить, щоб розпалити батьків гнів.

      – Ікенно! – заревів він. – Іке-енно!

      Ікенна, який увесь цей час, відколи мати почала свою розповідь, СКАЧАТЬ