Зло не має влади. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бути зухвалою та спокійною, але насправді боялась щораз дужче. Начальник табору вже напевне подзвонив мамі. Розповів усю цю маячню. І мама зірветься з роботи, примчить… Вона, звичайно, моїм словам повірить, але невже я муситиму доводити ще комусь, що я не злодійка… Стривайте, а що він там про обшук торочив?!

      – Ти брехав про обшук?

      – А ти як гадаєш?

      – Брехав… – сказала я, і голос у мене затремтів. А що коли ні? Якщо некромант приборкав невідомі сили в моєму власному світі? І зараз удома в нас і справді триває обшук, і в мене з-під светрів у шафі витягають викрадені чужі речі?!

      – Твоя подільниця – учениця вашої школи, – вкрадливо сказав Максиміліан. – Ти виймала ключі з кишень пальт у гардеробі, а потім ви разом ішли й обкрадали квартири, коли точно знали, що там нікого нема. І клали ключі на місце. Чудово спрацьовувало, поки вас нарешті не побачила сусідка…

      – Це маячня і неправда – це легко перевірити!

      – Легко, – він кивнув. – Сусідка тебе впізнає. А ця дівчинка, з якою ти здійснювала крадіжки, Зайцева Людмила…

      – Зайцева?!

      Я зрозуміла, що наступної миті зареву. Він громадив брехні та наклепи, але робив це так спокійно та вправно, що я помалу стала сумніватись – може, це правда? Некромант на таке здатен…

      – Якби у нас був обшук – мати б уже прибігла сюди…

      – А якщо вона дає свідчення й не може відлучитися? Дзвонить тобі… Де твій мобільник – вимкнений?

      Я маг дороги. Бойовий маг. Не маю посоха, але дозволити розчавити себе, як порохнявий гриб, – таке не гідне мого звання. А Максиміліан був близький до цього. Дуже близький.

      – Я тобі не вірю! Ти… Чого тобі треба?!

      У нього були чорні очі-провалля. Дуже чорні на білому обличчі.

      – Лінко, ти потрібна в Королівстві. Саме зараз. Тому я прийшов, щоб тебе забрати.

      – Що?! Та ти що!.. Пішов ти до дідька!

      – Слухай-но, справи дуже кепські. Наближається навала Сарани – це такі пустельні варвари. Їх сотні тисяч, вони сплюндрують усе дочиста, каменя на камені не залишать.

      Він говорив дуже серйозно, дивлячись мені просто у вічі.

      – Що ти… знову брешеш, так?!

      – Ні.

      – А Оберон?…

      – Із Обероном – особлива історія. Він… його немає вдома. Замість нього нині Гарольд. Я пропоную Гарольдові підтримку, а він не хоче.

      – Бо ти ошуканець і негідник!

      – Ні, бо я некромант. А в Гарольда – забобони.

      – Просто він розумніший!

      – Гарольд? Розумніший? Не сміши мене… Він дивиться на світ отак, – Максиміліан склав з долонь щось на кшталт кінських шор. – Ти потрібна в Королівстві. По-перше – як союзник, а по-друге – щоб переконати твого друга Гарольда: я гідний довіри.

      – Ти? Гідний довіри?! Пам’ятаєш, що ти зробив зі мною? Ти ж…

      – Ходімо у Королівство – зараз! Повернемося – все буде виправлено.

      – Ось, – СКАЧАТЬ