Фундація. Айзек Азімов

Чтение книги онлайн.

      Ґаал зробив це й почекав, доки Селдон уставив плівку в проектор і передав юнаку пару лінз. Ґаал налаштував їх і почав дивитися фільм, що розгортався в нього перед очима.

      Він зронив:

      – Але тоді…

      – Що вас дивує? – запитав Селдон.

      – Ви готувалися до виїзду протягом двох років?

      – Двох з половиною. Звичайно ж, ми не могли бути впевненими, що він обере Термінус, але сподівалися, що так буде, і діяли відповідно до цього припущення…

      – Але чому, докторе Селдон? Чому ви домовилися про заслання? Хіба не краще було б контролювати події тут, на Тренторі?

      – Є кілька причин. Працюючи на Термінусі, ми матимемо підтримку Імперії без усіляких побоювань, що ми можемо поставити під загрозу імперську безпеку.

      – Але ви викликали ці побоювання, щоб змусити їх відправити вас на заслання. Я однаково не розумію.

      – Двадцять тисяч родин, імовірно, не поїхали б на край Галактики з власної волі.

      – Але навіщо їх потрібно до цього змушувати? – Ґаал зробив паузу. – Можна мені дізнатися?

      Селдон відповів:

      – Ще ні. Поки цього достатньо – ви знаєте, що один із наукових притулків буде засновано на Термінусі. Ще один – на іншому кінці Галактики, скажімо, – він усміхнувся, – на краю зірок. Що ж стосується решти, то я скоро помру і ви побачите більше, ніж я. Ні-ні. Обійдімося без шоку та добрих побажань. Мої лікарі кажуть, що я проживу не більше, ніж рік чи два. Але я зробив у житті все, що хотів, і за таких обставин, коли краще було померти.

      – А що буде після того, як ви помрете, сер?

      – Що ж, цим займуться мої наступники – можливо, навіть ви самі. І ці наступники зможуть використати останній штрих у схемі і спровокувати бунт на Анакреоні в потрібний час і в правильному порядку. Після цього події можуть розвиватися самі.

      – Не розумію.

      – Зрозумієте. – Зморшкувате обличчя Селдона ставало спокійним і водночас утомленим. – Більшість полетить на Термінус, але дехто залишиться. Це буде легко влаштувати. Але що стосується мене, – завершив він пошепки, так тихо, що Ґаал ледве почув, – я свою справу зробив.

      Частина ІІ

      Енциклопедисти