Її. Сергій Мисько

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ колір шкіри. Ця дивина почалася на сьомий день опісля народження. Мерехтіння яскравих кольорів нагадувало дивний калейдоскоп у якому тисячі веселок, переплетених у дивні мережива. В цей час маленька дівчинка посміхалася і промовляла чудернацькі звуки. Не вистачало тільки зеленого кольору…

      Того ж дня коли веселкова дівчинка промовила своє перше слово «тато» у дивовижному сяйві з’явився ще й зелений колір. Тепер був повний комплект. Яскрава веселка!

      Відтепер неймовірну веселкову гру світла могли бачити не тільки мама з татом. Нарешті! Вони ж бо мало кому розповідали про це диво аби їх мали за нормальних людей. Дівчинку Іру лікарські комісії визнавали цілком здоровою. Ця особливість залишалася за межею сприйняття дослідницької спроможності відповідних спеціалістів.

      Її почала сприймати реальність, як казочку про подорож у незвідані світи своїм велосипедиком – ракеткою на одному коліщатках.

      Хоча зміна кольору іноді була продиктована звичайними побутовими подіями, як то миття рук. Чи то хлорована вода була винуватицею, чи яскраве вранішнє сонце могло примусити ні з того ні з сього перефарбувати у всі кольори веселки дівчинку Її.

      Можливо справжньою причиною слугувала нещодавно, відкрита нею зірка Пачамача, яка з’являлася на просторах всесвіту коли цього хотіла Її. В певний час, чергова порція променів якої, досягала планети Земля. Ця подія відбувалося доволі часто і переважно вранішньої пори. Чи навпаки, спочатку – події на Землі, а потім зоря з’являлася коли їй заманеться, а все інше потім. А можливо всі ці події співпадали. Отака невизначена круговерть.

* * *

      Біль, холод, тепло, світло втрачали свій вплив на мою свідомість. Зв’язок із зовнішнім світом набув інших ознак. Тільки ледь відчутні запахи ще трішки дозволяли моєму тілу орієнтуватися в просторі.

      Навіть ракетка зупинилася. Вона доставила мене до першої зупинки ще не існуючих маршрутів. Тут маю отримати перепустку в новий світ і озирнутися аби ще раз побачити своє тіло…

      Раптом я чітко почула, як тато намагався мене розбудити, але даремно. Того дня мене будив тато! Чому?

      Як би мене першою будила мама, то цього б жахіття не сталося. Хоча, навряд.

      Потім мамин голос. Спочатку спокійний. Вона намагалася, своїми чарівними словами повернути мені життя. Марно. Згодом все перетворилося на плач і зникло…

      Деякий час я думала, що це такий сон. Якийсь страшний, чужий сон, увірвався в мою казку. Тому прийняла все, як гру. Гра у нову гру швидко закінчилася. Звуки і запахи почали розчинятися в тиші. Останнім зник запах синіх троянд. Натомість невідома темінь з маленькою, ледь помітною зеленою цяткою – зіркою. Це була моя зелена зірочка Пачамача. Лише вона була зі мною в цій невідомості.

      Тільки я та моя зелена зірка. Ота, перша з перших. Найперша у всесвіті. Вона дуже далеко. Так далеко, що навіть уявити неможливо, тільки намагатися… Ідеального, досконалого зеленого кольору.

      Нарешті СКАЧАТЬ