Протистояння. Том 2. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      Там лежала упаковка «Курсу». Пиво було теплим, і Чувак-Сміттєбак ненавидів пиво, та він хутенько випив бляшанку і сказав, яке ж воно добре.

      – Гей, хлопче, є тіко одне пиво, і це «Курс». Якби міг – сцяв би «Курсом». Віриш у цю хуйню-муйню?

      Сміттєбак сказав, що так, дійсно вірить у цю хуйню-муйню.

      – Мене звать Пацаном. Сам ото з Шеверпорта, штат Лузьяна. Знаш шо? Оця-от тварюка виграла в усіх крутих автовиставках Півдня. Віриш у цю хуйню-муйню?

      Чувак-Сміттєбак сказав, що так, вірить, і взяв собі ще одне тепле пиво – найкраще рішення за таких обставин.

      – А тя як звать, хлопче?

      – Чувак-Сміттєбак.

      – Шо-шо? – на одну мить ті мертві лялькові очі пронизали лице Сміттєбака. – Кпиш з мене, хлопче? Ніхто не сміє кпити з Пацана. Віриш у цю хуйню-муйню?

      – Вірю, чесно, – сказав Сміттєбак, – але так мене прозвали. За те, що я раніше розпалював вогнища в сміттєвих баках, поштових скриньках і всьому такому. Якось я спалив пенсійний чек бабці на прізвище Семпл. За це мене відправили до буцегарні. А ще я спалив методистську церкву в Повтенвіллі, штат Індіана.

      – Татишо! – Пацан був приємно вражений. – Хлопче, а ти навіжений, як щур у сральні. Та все пучком. Люблю навіжених. Я й сам нарваний. Дах з башні геть на хуй упиздував. Чувак-Сміттєбак, кажеш? Круто. Пасуєм, як два черевики. Їбаттьоговдишло Пацан і Чувак, насравма, Сміттєбак. Клешню, Сміттєбаче.

      Пацан простягнув йому руку, і Сміттєбак потиснув її якомога хутчіше, щоб той швидше взявся за кермо обома руками. Вони вжихнули за поворот, і перед ними вигулькнув сідловий тягач із логотипом «Бекінз»[26] на фургоні – вантажівка заблокувала всю трасу. Сміттєбак закрився руками, готовий наступної миті переміститися в астральний вимір. Пацан навіть оком не зморгнув. Купе-двійка ковзнуло лівою стороною траси, наче жук-водомірка, і вони прошмигнули на волосину від кабіни вантажівки – якби майстри тюнінгу нанесли на «форд» ще один шар фарби, точно б зачепили.

      – Ледь-ледь, – сказав Сміттєбак, щойно зміг говорити без тремтіння в голосі.

      – Гей, хлопче, – безживно промовив Пацан, і одне лялькове око заплющилося, підморгнувши йому без тіні гумору. – Не квакай – я сам тобі все скажу. Як пиво? Охуєнчик, агась? Покатався на велодрипові, і вдарило прямо в макітру, правду кажу?

      – Ще б пак, – озвався Чувак-Сміттєбак і добряче хильнув теплого «Курсу».

      Він був несповна розуму, та не настільки, щоб сперечатися з Пацаном, поки той тисне на газ. Він ще не зовсім сказився.

      – Ну, шо толку пиздячити кругом та навколо, – сказав Пацан і сягнув рукою назад, взяти бляшанку пійла й собі. – Гадаю, ми рулимо в одне й те ж місце.

      – Напевне, – обережно промовив Сміттєбак.

      – Єднаймось, боу ми того варті, – сказав Пацан. – Премо на захід. Партнери-мушкетери, йоптить. Віриш у цю хуйню-муйню?

      – Та да.

      – Тобі ж теж снилося те страхопудло СКАЧАТЬ