Учень архітектора. Элиф Шафак

Чтение книги онлайн.

      Джахан скінчив свою розповідь – цілу годину він стояв на колінах і говорив до кущика трави, так і не насмілившись ані підвести голову, ані глянути на дівчинку. Коли б він глипнув хоч одним оком, то помітив би посмішку на її вустах – ніжну, неначе ранковий туман.

      – Скажи мені, що було далі? – запитала Міхрімах.

      Та перш ніж Джахан відкрив рота, втрутилася няня:

      – Уже пізно, ваша високосте. Ваша матінка може повернутися з хвилини на хвилину.

      Міхрімах сказала:

      – Гаразд, дада. Можемо йти.

      Розправляючи довгий каптан, султанова дочка звелася на ноги й легкою ходою рушила садовою стежкою. Хесна-хатун якийсь час мовчки дивилася на неї. Потім, коли Міхрімах відійшла досить далеко, жінка промовила так тихо і співчутливо, що хлопець не побачив за тими словами докору:

      – Гіацинтові очі. Молочний брат слона. Дивний ти, індійцю. Або ж маєш хист брехати. Якщо це так і ти обманюєш мою добру і великодушну вихованку, клянуся: я дізнаюся і зроблю так, щоб ти пошкодував про це.

      Вони знову прийшли до слона, і няня стояла у семи кроках позаду, мовчазна, як труп. А її вихованка, подумав Джахан, у промінні вечірнього сонця здавалася ще прекраснішою, ніж будь-коли раніше. На її пальці блищав діамант завбільшки з волоський горіх, а кольором подібний до голубиної крові. Джахан розумів: якщо він ним заволодіє, то зможе жити у розкошах усе життя. І водночас він відчував, що ніколи нічого не зможе вкрасти у неї. Пригостивши Чоту чорносливом, Міхрімах сіла під бузком. Від її волосся поширювався ледь чутний аромат квітів і диких трав.

      – Я хочу почути, що було далі.

      У Джахана по всьому тілу побігли мурашки, але він опанував себе і спокійно промовив:

      – Як забажаєте, ваша високосте.