Покров. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

      – Сонця не просіть, пане Дороше, – мовила. – До сходу до Бога підете.

      – Сам себе зурочив, – прохрипів Дорош, згадав, як смерті собі просив, коли після пологів занедужала тендітна Перпетуя.

      – Не самі… Дружинонька вимолила. Знала про сердечну таємницю вашу… Надто гнівалася… Вас у гроб зажене – сльози не зронить, не зупиниться – вдача не та. Поки втіху вашу сердечну й плід любові вашої не згубить – не матиме спокою.

      Дорошеві перед очі – Гнатик, Перпетуюшка…

      – Урятуй їх…

      – Тільки вам їх захистити доля, – прорипіла Кривошиїха.

      – Збиткуєшся, клята ворожко?! – одними вустами прошепотів слабкий.

      Кривошиїха насупилася, забубоніла:

      – Сто двадцять шість кісток крутить-ломить – то сто двадцять шість предків ваших до сьомого коліна в могилах стогнуть. Усіх згадати треба… Усіх покликати на ім’я, яким нарекли при хрещенні душу православну. Батьків, дідів-прадідів, аж до прадідів ваших прадідів. Захисту попросити для нащадків своїх до сьомого коліна. Як усіх згадаєте, нікого не оминете – отоді встануть душі предків ваших на захист сім’я нащадка свого. Не баріться, пане Дороше… Спливає ваш час. Кличте предків ваших до сьомого коліна, як хочете красної долі для дітей-онуків ваших.

      – Мамо… – прохрипів Дорош слабко. – Нене моя рідненька. Ганно Миколаєва, в дівоцтві Кандиба. Поможіть сину вашому, Христом-Богом прошу. Батьку… Петре Андріїв Дорош. Не гнівайтеся. Станьте до захисту. Діди мої славні… Андрію Никифорів Дорош, Миколо Семенів Кандиба… Баби мої милостиві… Параско Іванова, у дівоцтві Перелаз, Мотре Федоріва, у дівоцтві Соловатова… І до вас кланяюся. Прадіди мої хоробрі! Никифір Свиридів Дорош, Семен Романів Кандиба, Іван Миколаїв Перелаз, Федір Калістратів Соловатов… Синові своєму Валеріану розповідав про ратні подвиги ваші. Не полиште сім’я правнука свого на погибель.

      Дорош задихнувся, замовк. Кривошиїха всміхнулася сумно.

      – Четверте коліно ще пам’ятають люди. Прадідів імена знають, а прабабів – не всі.

      – Прабабці мої… – вперто прохрипів Дорош. – Варка Гордієва, у дівоцтві Голованова, Орися Іванова, у дівоцтві Шелест, Настка Костянтинова, у дівоцтві Прищ, Юстеніана Анджеєва, у дівоцтві Ковальська… Згляньтеся над долею правнука вашого…

      Дорош хапонув ротом повітря, скосував на Кривошиїху тьмяні очі.

      – Скажіть святу правду, бабо… Як забуду когось… Чи Бог прибере, не дасть усіх згадати… Згине моя Перпетуя і син наш Гнатик?

      – Бог дасть, не згинуть. Та боронити їх важче стане.

      Дорош напружився – синя жилка на скроні – зашепотів:

      – Діди дідів і бабів моїх… Свирид Олексіїв Дорош, Роман Іванів Кандиба, Микола Флорів Перелаз, Калістрат Павлів Соловатов… Гордій Петрів Голованов, Іван Юр’їв Шелест, Кость Гнатів Прищ, Анджей Радославів Ковальський… Баби дідів і бабів моїх… Катерина… СКАЧАТЬ