Покров. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ здається, забув про Мар’янине існування. Та час від часу вона ловила на собі допитливий уважний погляд Хотинського. Червоніла, губилася, відводила очі. «Як же я хочу сподобатися тобі! І не заради роботи», – билася настільки гаряча думка – ледь стримувала збудження, дочекатися не могла закінчення робочого дня. О 18.30 зривалася, бігла до лікарні, де медсестрою вкалувала подружка і сусідка Поля, – вихлюпнути врешті всі почуття, бо ж втриматися неможливо.

      – Поль, він – ідеальний! Він – мужчина моєї мрії! Мені би сказали – звільнися, Мар’яно, і буде тобі Хотинський! Я би звільнилася!

      – Мусь, ти тільки знайшла нормальну роботу, – нагадувала Поля (змалечку тільки так і звала Мар’яну – Муською). Перераховувала ліки в шафці маніпуляційної, зачиняла її, і подружки пішки поверталися до замизканої панельної п’ятиповерхівки на Воскресенці, де Мар’яна жила на поганому п’ятому поверсі, а Поля на такому ж незручному першому.

      Мар’яна збуджувалася, пашіла:

      – У мене найкраща робота на світі! Бо там є він!

      – А він який?..

      – Він?.. Такий, знаєш, як вершина. Ніби і близько, та до нього тягнутися – все життя…

      Мар’яна засмучувалася, тьмяніла: яка ж біда! Хотинський і справді такий! Нащо йому, стильному, успішному, впевненому, гарному, невдаха Мар’яна?

      – А скільки йому років?

      – Тридцять…

      – І досі один? – дивувалася Поля.

      – Точно неодружений.

      – Значить, у нього є дівчина, раз він такий крутий. Ти хоч дізнайся, Мар’яно. Нащо час марнувати, якщо твій Хотинський – не твій.

      Мар’яна засмучувалася ще більше, повторювала з безнадійною впевненістю:

      – А раптом я сподобаюся йому так сильно, що він покине свою дівчину?

      – То хоч парфуми якісь купи. З афродизіаками! – кинула соломинку Поля.

      З парфумів усе і почалося. В Інтернеті Мар’яна наштовхнулася на цікавенну пропозицію: красний пан продавав парфуми з феромонами. Божився: пахнуть, як «Chanel», та не в тому фішка! Нещадно і фатально збуджують чоловіків. Раз вдихнув – і вже він твій. Крути ним, як циган сонцем. І ціна ж, їй-богу, смішна – триста гривень.

      Того ж дня після роботи Мар’яна зустрілася з красним паном біля метро на Оболоні, забрала жовто-зеленувату рідину в простенькому флаконі, до ночі все принюхувалася до запаху, яким із нього тхнуло. Тхнуло горілими сірниками, тютюном і чимось непорівнюваним солодкувато-огидним.

      – Феромони… – спробувала заспокоїти себе Мар’яна, та здоровий глузд відмовлявся погоджуватися.

      А грошики ж уже сплачені. Облилася тими парфумами відчайдушно і на роботу – як в останній бій.

      У великому загальному просторі агенції, де тирлувалися зо два десятки живих душ, проблему відчули миттєво.

      – Щось здохло і тут собі могилку зорганізувало, – сказав креативник Льова Шендрик.

      – Може, хтось залишив у своєму СКАЧАТЬ