40 днів Муса-Дага. Франц Верфель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Тер-Айказун поклав мляву руку з великим перснем на папери, що лежали на столі.

      – Щонайправдивіша.

      – І ви, духовний наставник семи великих громад, кажете про це так спокійно?

      – Від того, що я буду не спокійний, мені легше не стане, а моїм парафіянам – одна шкода.

      – Чи є серед заарештованих священики?

      Тер-Айказун похмуро кивнув.

      – Поки що семеро. Серед них архієпископ Амаяк і троє високопоставлених владик.

      Якою б нищівною не була ця новина, Багратян знемагав від бажання курити. Він витягув цигарку і сірники.

      – Я мав би раніше прийти до вас, Тер-Айказуне. Ви навіть гадки не маєте, як болісно мені було мовчати.

      – Ви зробили добро тим, що мовчали. Ми і далі маємо мовчати.

      – А чи не доцільніше підготувати людей до майбутнього?

      Немов відлите з воску обличчя Тер-Айказуна було байдужим.

      – Майбутнє мені не відоме. Але мені відомо, якими небезпеками можуть загрожувати моїм парафіянам страх і паніка.

      Християнський священик промовляв майже такими ж словами, що і правовірний мусульманин Ріфат. Але перед Ґабріелем раптом постало бачення, сон наяву. Величезний пес, із тих бездомних тварин, які тримають в страху всю Туреччину. На його шляху – старий, він завмер від страху перед собакою, переминається з ноги на ногу, потім раптом рвучко обертається, кидається навтьоки… Але лютий звір уже наздогнав його, вп’явся зубами в спину…

      Багратян провів рукою по чолі.

      – Страх, – сказав він, – найвірніший спосіб заохотити ворога до вбивства… Але хіба не гріх і не небезпечно приховувати від народу правду про його долю? Доки можна її приховувати?

      Здавалося, Тер-Айказун прислухається до чогось далекого.

      – Часописам заборонено писати про все це – не хочуть розголосу за кордоном. До того ж навесні багато роботи, часу у людей обмаль, наші селяни і поготів рідко кудись виїжджають… Тому з Божою поміччю страху ми на якийсь час позбавлені… Але колись це станеться. Рано чи пізно.

      – Що станеться? Як ви собі це уявляєте?

      – Це неможливо уявити. Наші солдати роззброєні, наші вчителі заарештовані!

      Так само незворушно Тер-Айказун продовжував перелік злочинів, буцімто йому потай було приємно робити боляче собі та гостю:

      – Серед заарештованих – Вардгес, близький товариш Талаата й Енвера. Частину в’язнів вислали. Можливо, їх уже немає в живих. Уся вірменська преса заборонена, всі вірменські підприємства та крамниці зачинені. І поки ми тут із вами бесідуємо, на майдані перед сераскеріатом[35] стоять шибениці з повішеними ні в чому не винними вірменами, п’ятнадцять шибениць…

      Ґабріель рвучко схопився, перекинувши очеретяне крісло.

      – Що за божевілля! Як це зрозуміти?

      – Я розумію це тільки так, що уряд готує нашому СКАЧАТЬ