Коханка з площі Ринок. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ділова розмова. Прошу сідати. Зараз принесуть каву та печиво, я розпоряджуся.

      Розділ третій

      Справа кривава й делікатна

      Кілька наступних хвилин чоловіки мовчали.

      Кошовий чим далі, тим менш затишно почував себе в казенному кабінеті. Згадалися подібні відчуття шестирічної давнини: викликавши його з каземату, Зубов тоді теж запропонував кави. Щоправда, перед тим був коньяк, і Клим, подумки проклинаючи себе за м’якотілість та безпринципність, пригостився. Спершу не бачив різниці між вогкою темною камерою та кімнатою для допитів, сухою, мінімалістичною – стіл, ослін, царський портрет. Та, випивши чарку, швидко поміняв думку – тут усе одно краще, ніж у підвалі. Якщо є дивний вибір між цим приміщенням та кам’яним мішком, в’язні обирали перше: краще щодня по кілька годин сидіти тут, аніж невизначений час – в одиночці. Але варто було жандармові дати після коньяку кави, Кошовий відчув себе приниженим. Навпроти нього – чистий, поголений, ставний офіцер, упевнений у собі. Бо хоч вони ніби рівні за соціальним статусом, тут, у кабінеті, один із них – брудний, неголений, ще й смердить тюрмою. Після такого різниця між камерою і казенною, проте однак цивільнішою кімнатою зникала остаточно.

      Цього разу теж принесли каву, і капітан поставив поруч срібну коньячну чарку. На підвіконні за портьєрою виявився графин з бурштиновою рідиною. Вийнявши корок, Зубов понюхав вміст, і гострота відчуттів, притаманна кожному в’язневі, далася взнаки: Кошовий зі свого місця відчув забутий аромат добре витриманого напою. Наливши йому по вінця, собі хлюпнув половину – все, як тоді, під час першої зустрічі. Чи Зубов навмисне так зробив, чи лише дотримувався власного стилю в роботі – загадка, над якою Клим вирішив не сушити голову. Не вдаючи з себе гонорового бунтівника, узяв чарку за ніжку, не стримався, відставивши мізинця, пригубив, відразу ж перехилив, примружив очі – добре, холєра…

      – Ваше здоров’я, – капітан зробив маленький ковток. – Пийте каву. Це зі старих запасів.

      – Чиїх? Ваших? Привезли з Петрограда?

      – Розумію вашу ядучість. Може, й маєте право, – Зубов знизав плечима. – Запаси тутешні.

      – У крамницях колоніальним товаром давно не торгують, – Клим зробив великий ковток кави. – Добра. Таку давали в пасажі Міколяша. Тепер нема. У кращому випадку – ерзац.

      – Треба запитати свого ординарця, де він роздобув.

      – Отож. Запитайте, де він украв.

      Погляди чоловіків зустрілися, схрестилися. Кошовий витримав.

      Невелика чарка коньяку після тривалого утримання додала зухвалості.

      – ¶Ви уявляєте мого денщика крадієм?

      – Мародером. Це так називається, пане капітане.

      – Ви справді такої ницої думки про мене? Чи так: ви дійсно вважаєте контррозвідку причетною до мародерства?

      – Армія почала грабувати Львів, щойно вступила в місто. Я знаю СКАЧАТЬ