Коханка з площі Ринок. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

      – Нехай. Так і буде. Але довго не триватиме. Щойно ви самі собі обмежили час.

      – Хіба я дав згоду?

      – А хіба ні?

      – Повертаєтесь у камеру? Я викликаю конвой.

      Погляди чоловіків черговий раз схрестилися. Тепер Клим відвів очі швидко. Напевне Зубов прочитав у них капітуляцію – Кошовому зараз було соромно за себе, та вийти на волю кортіло більше. Зрештою, йому не пропонують поступатися поглядами чи принципами. Лише неофіційно розібратися, хто міг убити жінку, яка навряд чи на це заслуговувала. Прокралася підступна думка: раптом убивцею дійсно виявиться капітан-штабіст, це ж збаламутить військове керівництво, раптом запанікують…

      Завдати царській армії навіть дрібних неприємностей, нічим за це не поплатившись, – чом би й ні?

      – Гаразд. У мене є кілька умов.

      – Відразу? Думаєте – можете чогось вимагати у своєму становищі?

      – Без того я навряд чи принесу користь.

      – Слухаю вас.

      Кошовий поклав ногу на ногу, вмощуючись зовсім уже по-хазяйськи.

      – Хочу повернутися у своє помешкання, на Личаківську. Ви знаєте, де це. Якщо його хтось зайняв, прошу подбати, аби звільнили.

      – Це все?

      – Свобода пересування, свобода спілкування, свобода дій. Ваші агенти чи агенти кримінальної поліції за мною не стежитимуть.

      Зубов гмикнув.

      – Ви зависокої думки про тутешніх поліцейських. Значну частину перевели до Львова та інших міст із Росії. То не найкращі кадри, чесно признаюся. До того ж, їх усе одно бракує. Щодо іншого – як себе проявите. Вільно спілкуватися з тими, хто становить потенційну загрозу, не можете й не будете. Маю на увазі передусім ваших однодумців, котрі поки не заарештовані. Не провокуйте їх, вони не провокуватимуть вас. Уникайте всього, що наближає до політики.

      – Війна – політика, ваші слова. Самі не припускаєте суто побутової причини вбивства. Як загинула панна Божена? Кажете – розбили голову?

      – Підсвічником. Удар не один, били багато разів. Огидне видовище, череп – у криваву кашу, гатили вже мертву. Пошкодили обличчя, хоч упізнати можна. Оглянете самі, якщо є бажання. Тіло чекає на вас, під охороною Платова. Я нічого не пояснив у штабі, просто повідомив – капітан потрібен поки в розпорядженні контррозвідки.

      – Звісно, мушу глянути. Але не сам. Прошу залучити до справи пана Віхуру, відставного комісара. Ви не довіряєте новим поліцейським, ті, хто лишився на службі, не мають тих можливостей, що раніше. Наділити їх особливими повноваженнями ви навряд чи готові. Тож пан Марек – не найгірший варіант. Матимемо з ним рівні права.

      – Ні, – капітан гойднув головою. – Забагато народу доведеться посвячувати в делікатну справу.

      – Хоч як доведеться, пане капітане, – парирував Клим. – Тримати в секреті все не можете, самі визнали. Тому закличте поліцію, щойно на місці злочину побуваємо ми з колегою. Зрештою, я можу дозволити собі використовувати СКАЧАТЬ