Візит доктора Фройда. Богдан Коломійчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і жадібно, як перед тим пив портер. Могло здатися, що тютюну він не бачив щонайменше місяць.

      – Співчуваю, – щиро промовив Вістович.

      Віденець відмахнувся і спробував щось вимовити, проте голос його підвів. Чоловік мусив знову прикласти до рота кухоль, щоб до нього повернулася здатність говорити.

      – Так-от, – продовжив він уже твердіше, – цей мерзотник завдав їй десяток ударів ножем, перед цим зґвалтувавши. Можете уявити? Їй було сімнадцять…

      Вістович і сам запалив цигарку.

      – Взявшись особисто до розслідування, я, окрім усього, перевірив, чи траплялись де-небудь в імперії подібні злочини. А понад усе мене цікавило, чи комусь вдалося їх розкрити, – сказав віденець. – І тут мій друг, директор поліції в Лемберзі Вільгельм Шехтель, розповів мені про вас.

      Вістович здивовано глянув на нього.

      – Розповів про мене? – перепитав комісар.

      – Саме так, – підтвердив Штальман, – про те, що два роки тому вам вдалося впіймати маніяка, який у схожий спосіб убивав молодих дівчат. Першою з них була донька нафтового магната, Алоїза Вольфович. Пригадуєте?

      Вістович кивнув. Авжеж, він пам’ятав справу загиблих німфоманок і те, як йому вдалося спіймати вбивцю, але при цьому мимоволі довелося перейти дорогу всюдисущому Evidenzbureau, що ледь не закінчилось для нього фатально. Тоді вперше, але не востаннє, Вістович зіткнувся з контррозвідкою і кожного разу проклинав ту першу мить, бо всі наступні зустрічі приносили йому дедалі більші неприємності.

      – Як на мене, то тут небагато спільного, – обережно зазначив комісар. – Я мав справу з психопатом, який убивав послідовно. На момент арешту в нього була не одна жертва, а декілька. Саме ця диявольська послідовність або навіть закономірність і є головним ключем для слідства. А у вашому випадку вбито тільки…

      Вістович затнувся і зробив вигляд, що надто гіркий цигарковий дим у горлі завадив йому договорити.

      – Вбито не тільки одну Амелію, – заперечив Штальман, – інакше я б не звертався до вас. Упродовж двох наступних тижнів у Відні знайдено мертвими ще двох дівчат і одну дорослу жінку. Все те саме – зґвалтування і численні ножові рани.

      Вістович і сам тепер приклався до кухля.

      – Гаразд. То чого все-таки ви хочете від мене? – запитав він.

      – Допомогти мені в розслідуванні, комісаре, – відповів Штальман. – Саме тому я розшукував вас, користуючись усіма можливими засобами: зв’язками в Міністерстві поліції, знайомствами у контррозвідці і Департаменті залізниці.

      – Скільки вам знадобилося часу? – поцікавився Вістович.

      – Щоб знайти вас? Більше тижня, – відповів Штальман.

      – Курва! – не втримався комісар. – За якийсь тиждень мене знайшли в іншій країні, ледь не вночі, у Богом забутій місцині на березі моря…

      – В наш час телефонного і телеграфного зв’язку це неважко, – зазначив його співрозмовник. – Крім того, ваша остання справа… Знаєте, у вашого начальника, пана Шехтеля, до вас великі претензії.

СКАЧАТЬ