Шпигунка. Пауло Коельйо
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Шпигунка - Пауло Коельйо страница 8

Название: Шпигунка

Автор: Пауло Коельйо

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Шпионские детективы

Серия:

isbn: 978-617-12-2383-7,978-617-12-2380-6,978-617-12-1660-0

isbn:

СКАЧАТЬ мрій з усього світу, щоб знайти багатого чоловіка й легке життя. Я передчувала, що він віддалиться. Консул слухав мене, спостерігаючи водночас за кожним моїм жестом, словом, рухами тіла. А я, на відміну від його очікувань, виявилася найсором’язливішою людиною у світі, адже почала поводитися як фатальна жінка.

      – Якщо ваш друг захоче, можу показати один чи два традиційні танці з Яви. Якщо йому не сподобається, я повернуся назад поїздом того самого дня.

      – Але пані…

      – Панна.

      – …просила квиток лише в один кінець.

      Я дістала із сумочки кілька асигнацій і показала, що мені вистачить на дорогу додому. Я мала гроші і на квиток «туди», але, якщо дозволити чоловікові допомогти жінці, він завжди стає вразливішим. Вони всі про це мріють, як розказували подружки офіцерів на Яві.

      Він розслабився й запитав моє ім’я, щоб написати його на рекомендаційному листі для месьє Гіме. Я ніколи про це не думала! Моє ім’я? Воно приведе його до моєї сім’ї.

      А Францію в останню чергу зацікавила б конфліктна ситуація з нейтральною країною через доведену до відчаю жінку, котра намагається втекти.

      – Ваше ім’я? – повторив він уже з ручкою й аркушем паперу в руках.

      – Мата Харі.

      Кров дружини Андреаса знову мене охрещувала.

      Я не могла повірити очам: гігантська залізна вежа майже сягала неба. Її не було на жодній поштовій листівці із зображенням міста. На обох берегах Сени різні конструкції подекуди нагадували Китай, подекуди – Італію, а подекуди одну з інших знаменитих країн. Я спробувала знайти Голландію, але не змогла. Що являла собою моя країна? Старовинні вітряки? Незграбні кломпи?[2] Усьому цьому не місце серед численних сучасних предметів – плакати на залізних кругових опорах розповідали про такі речі, в існування яких мені зовсім не вірилося:

      – Дивіться! Ліхтарі, які вмикаються й вимикаються без допомоги газу чи вогню! Лише в палаці електрики!

      – Підніміться сходами, не поворухнувши ногами! Сходинки зроблять це за вас.

      Я стояла під малюнком із зображенням конструкції, подібної до відкритого тунелю з перилами з обох боків.

      – Art Nouveau:[3] потужна модна тенденція.

      У цьому випадку не було жодного знаку оклику, а лише фото вази з двома порцеляновими лебедями. Унизу – малюнок чогось на кшталт будівлі з металу у формі гігантської вежі з пишномовною назвою «Ґранд Палац».

      «Синеорама», «Мареорама», «Панорама»[4] – усі вони обіцяли показати рухливі картини, які переносили відвідувача в місця, де він раніше ніколи і не мріяв побувати. Що більше я це розглядала, то більше почувалася загубленою. А також дедалі більше жалкувала. Можливо, я переоцінила свої сили.

      Місто вирувало: люди ходили туди-сюди, жінки були одягнені з такою елегантністю, якої я ніколи в житті не бачила, чоловіки, здавалося, займалися дуже важливими СКАЧАТЬ



<p>2</p>

Кломпи – голландська назва традиційних європейських дерев’яних черевиків.

<p>3</p>

Ар-Нуво.

<p>4</p>

Синеорама, мареорама – кругорамні панорамні техніки кінематографа, уперше представлені на Міжнародній виставці в Парижі в 1900 році.