Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ більш відчайдушних хитрощів, щоб зупинити мурашву чи бодай затримати її. А чи поборов він їх врешті-решт? Браян цього не пам’ятав, аж тут зненацька зринув фрагмент його сновидіння, тривожний відсутністю в ньому зв’язку з будь-чим, – той зловісний червоний напис:

«ТІЛЬКИ ЛЕТЮЧІ ЗІРКИ»

      – Стоп тут! – крикнув він Руді й Бетані.

      Вони припинили штовхати трап, і Браян обережно спустився по сходах, поки його голова не опинилася на рівні нижньої площини крила дельтівського авіалайнера. Обидва літаки – що «767-й», що «727-й» – мали вічка централізованої заправки в лівому крилі. Тепер Браян дивився на маленький квадратний лючок з трафаретними написами: «ДОСТУП ДО ПАЛИВНОГО БАКА» та «ПЕРЕД ЗАПРАВКОЮ ПЕРЕВІРИТИ ЗАПІРНИЙ КЛАПАН». А якийсь веселун ще й причепив на лючок круглу жовту наліпку зі смайликом. Це був останній сюрреалістичний штрих.

      Алберт, Боб і Нік підштовхали заправник до місця під Браяном і тепер дивилися вгору, в потемку, що розвиднювався, їхні обличчя були брудно-сірими колами.

      Браян нахилився і гукнув униз до Ніка:

      – Там два шланги, по одному з кожного боку! Мені потрібен короткий!

      Нік звільнив шланг і подав його вгору. Тримаючи сопло шланга й тією ж рукою хапаючись за трап, Браян перехилився під крилом і відчинив заправний лючок. Там стирчав, як палець, з’єднувач зі сталевим штоком. Браян нахилився далі… і послизнувся. Та встиг ухопитися за перила трапа.

      – Тримайтеся, друже, – гукнув Нік, піднімаючись по трапу. – Йде допомога.

      Він зупинився за три щаблі нижче Браяна і вхопив того за пояс.

      – Зробіть мені послугу, гаразд?

      – Яку ще?

      – Не пердіть.

      – Намагатимуся, хоча не обіцяю.

      Браян знову перехилився і подивився вниз. Під крилом до Боба з Албертом приєдналися Руді й Бетані.

      – Відійдіть, якщо не хочете скупатися під душем з авіапального! – гукнув він. – Я не можу контролювати запірний клапан цього дельтівського, тож він може потекти.

      Чекаючи, поки вони відійдуть, він подумав: «Звісно, з нього може нічого не потекти. Хтозна, можливо, баки тут сухіші за якусь кляту кістку».

      Він знову перехилився – працюючи тепер, коли Нік його міцно заякорив, обома руками – і ввігнав сопло в паливний лючок. Бризнула коротка злива авіапального – дуже бажаний дощ за цих обставин, – а потім пролунало жорстке, металічне «клац». Браян, замикаючи сопло на місці, крутнув його на чверть оберту вправо і з задоволенням почув, як пальне побігло по шлангу вниз до заправника, де перекривний клапан зупинить його потік.

      – Гаразд, – зітхнув він, відтягуючись назад на трап. – Поки що все нормально.

      – Що тепер, друже? Як ми змусимо цей заправник працювати? Якось запустимо його від літака?

      – Я сумніваюся, що нам це вдалося б зробити, навіть якби хтось пам’ятав, що треба взяти з собою з’єднувальні кабелі для «прикурювання» акумуляторів, – сказав Браян. – На СКАЧАТЬ