Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ленґоліерів, поза всякими сумнівами. Але його це не стурбувало. Він подбав про ту істоту, що була замаскована під маленьку дівчинку, так само він подбає і про цих істот. Він оповив пальцями розпечатувач листів, підвівся і бокаса прослизнув назад навкруг стола.

      «Ти вважаєш, вони незамкнені?»

      «Ну, є тільки один спосіб цього дошукатися».

      «У всякому разі, дечого ви дійсно собі нашукаєте», – подумав Креґ.

      Він підійшов до стіни біля дверей. Уздовж неї тягнулися забиті паперами полиці. Креґ намацав рукою дверні завіси. Добре. Відчинившись, двері приховають його від них… хоча навряд чи вони його взагалі змогли б зараз побачити. Тут чорна темрява, як у слона в гузні. Він підняв розпечатувач листів на рівень плеча.

      – Ручка не крутиться…

      Креґ розслабився… але лише на мить.

      – Спробуйте їх штовхнути.

      Це голос того хитросракого підлітка. Двері почали прочинятися.

      8

      Дон зробив крок у кімнату, моргаючи в мороці. Відкинувши великим пальцем кришку запальнички, він її підняв і крутнув коліщатко. Блиснула іскра, і гніт відразу ж зайнявся, народивши низеньке полум’я. Вони побачили те, що було, либонь, одночасно і кабінетом, і коморою. В одному кутку – купа абияк складених валіз, а в іншому – ксерокс. По задній стіні тягнулися полиці, схоже, забиті різноманітними формулярами полиці.

      Дон ступив далі в кабінет, піднявши запальничку над головою, наче той спелеолог, що тримає спливаючу свічку в темній печері. Він показав на праву стіну:

      – Агов, хлопче! Козирю! Дивися!

      Там висів плакат із зображенням підпилого парубка в діловому костюмі, який нетвердо виходить з бару. «РОБОТА – ПРОКЛЯТТЯ ПИТУЩОГО ПРОШАРКУ» – повідомляв напис на плакаті. На тій самій стіні поряд з ним висів білий пластиковий ящик з великим червоним хрестом. А під ним були притулені складені ноші… того типу, що з коліщатами.

      Проте Алберт не дивився ні на плакат, ні на аптечку. Його очі були прикуті до столу в центрі кімнати.

      Він побачив на ньому плутанину паперових смужок.

      – Бережіться! – крикнув хлопець. – Бережіться! Він ту…

      Креґ Тумі виступив з-за дверей і вдарив.

      9

      – Ремінь, – гукнув Нік.

      Руді ані поворухнувся, ні відгукнувся. Голова його залишалася повернутою до дверей ресторану. Звуки знизу припинилися. Залишилося тільки те хрумкання та ритмічне, пульсуюче стугоніння реактивного двигуна в темряві за стінами.

      Нік, наче той мул, брикнув ногою, поціливши Руді в гомілку.

      – Ой!

      – Ремінь! Негайно!

      Руді незграбно впав на коліна й підсунувся до Ніка, який однією рукою підважував Дайну, а другою притискав їй до спини скатерковий тампон.

      – Просуньте ремінь під тампон, – сказав Нік. Він уже хекав, піт широкими струменями стікав по його обличчю. – Мерщій! Я не можу тримати так її вічно!

      Руді посунув ремінь під тампон. Нік опустив Дайну, сягнув рукою через СКАЧАТЬ