Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ штука до смерті лякає, але якщо ти спустишся, я теж зможу.

      Вона глянула на нього, зачудована:

      – Чому?

      Обличчя в Алберта геть почервоніло.

      – Бо ти дівчина, – пояснив він просто. – Розумію, я сексист, отакий пацюк, але кажу, як є.

      Бетані затрималася на ньому поглядом, потім розсміялася і повернулася до сковзанки. Браян уже вирішив її підштовхнути, якщо вона знову озирнеться чи відступить, але Бетані зважилася.

      – Боже, як би мені хотілося трохи курнути, – промовила вона і стрибнула.

      Вона бачила, яким манером стрибнув на дупу Нік, тож знала, що робити, але в останню мить втратила дух і знову спробувала підібрати під себе ноги. В результаті її занесло на край пружної поверхні сковзанки. Браян уже було вирішив, що зараз її викине за край, але Бетані сама побачила небезпеку й зуміла відкотитися назад. Вона гунула вниз схилом, лежачи на правому боці, з рукою за головою, з блузкою, задраною ледь не до потилиці. Потім її вловив Нік і вона зійшла на землю.

      – Ох, Боже мій, – видихнула Бетані. – Наче знов у дитинство повернулася.

      – З вами все гаразд? – спитав Нік.

      – Йо. Гадаю, трішки обмочила трусики, але все гаразд.

      Нік їй усміхнувся і знову повернувся до сковзанки.

      Алберт винувато подивився на Браяна і простягнув футляр.

      – Вам не важко буде це потримати? Я боюся, що, якщо впаду зі сковзанки, скрипка може розбитися. Батьки мене вб’ють. Це «Ґретч».[125]

      Браян взяв футляр. Обличчя в нього було спокійним, серйозним, хоча в душі він усміхався.

      – Можна, я подивлюся? Колись я теж був грав на такому інструменті, тисячу років тому.

      – Звісно, – кивнув Алберт.

      Така цікавість справила на хлопчика заспокійливий ефект… на що якраз і сподівався Браян. Він розстебнув три застібки і відчинив футляр. Скрипка всередині дійсно виявилася «Ґретч», та ще й не з останніх серед інструментів цієї престижної марки. Браян подумав, що за ті гроші, які вона коштувала, мабуть, можна було б купити якийсь компактний автомобіль. Він бренькнув на грифі чотири швидкі ноти: «Мій пес мав бліх».[126] Вони продзвеніли ніжно і красиво. Браян зачинив і замкнув футляр.

      – Зі мною вона буде в безпеці. Обіцяю.

      – Дякую.

      Алберт став у дверях, набрав повні груди повітря, а потім його випустив.

      – Джеронімо,[127] – вигукнув він слабеньким голоском і плигнув. Руки про цьому він сховав собі під пахви: берегти пальці в будь-якій ситуації, де можливе фізичне ушкодження… це так в’їлося в нього, що стало майже рефлекторним. Упавши дупою на сковзанку, він акуратно з’їхав донизу.

      – Добре виконано! – похвалив Нік.

      – Нічого особливого, – процідив Козир Кавснер, відступив убік і ледве не зашпортався у власних ногах.

      – Алберте! – гукнув Браян. – Ловіть!

      Він СКАЧАТЬ