Пригоди Олівера Твіста. Чарлз Діккенс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дуже милий і має дуже приємні і чемні манери; але в душі містера Грімвіга жив упертий, невблаганний дух суперечності, а в цю хвилину його ще дужче під’южила нахідка нещасної помаранчевої лушпайки; отже, сказавши собі раз назавжди, що ніхто в світі не сміє причеплювати йому своїх поглядів і що тільки він сам може вирішувати, який хлопець є гарний, а який поганий, містер Грімвіг з першого ж слова вирішив заперечувати своєму приятелеві.

      Містер Броунлоу зізнався, що на жодне зі згаданих запитань він позитивної відповіді дати поки що не може, бо не хотів розпитувати Олівера про минуле, доки той зовсім не одужає, щоб ці спогади, бува, не зашкодили його здоров’ю; містер Грімвіг на це зловісно всміхнувся і з лукавою ухмілкою запитав, чи має звичку економка перераховувати перед сном столове срібло, бо може статися, що одного погожого ранку враз не вистачить якоїсь срібної ложки або виделки. Містер Броунлоу мав дуже палахку вдачу, проте, знаючи властивості свого друга, він стримував себе і тільки сміявся зо всіх його вибриків. За чаєм містер Грімвіг висловив цілковите задоволення з приводу добре випечених булочок і настрій його начебто покращав; розмова поточилася рівно й сумирно без жодних ексцесів, і Олівер, що також сидів за столом, почував себе трохи вільніше у присутності цього сердитого старого пана.

      – А коли ж ви збираєтесь послухати повне й правдиве оповідання про життя й пригоди Олівера Твіста, сер? – спитав містер Грімвіг наприкінці чаювання, поглядаючи скоса на Олівера.

      – Завтра, – відповів містер Броунлоу, – я волію вислухати його наодинці. Прийдеш до мене, серденько, о десятій ранку.

      – Так, сер, – відповів трохи нерішуче Олівер, знову ніяковіючи під пильним поглядом містера Грімвіга.

      – Слухайте сюди, – прошепотів той на вухо господареві, – хлопець до вас завтра не прийде, ви чули, як він вагався відповідати вам. Він дурить вас, мій бідний друже.

      – Заприсягну, що він не бреше, – палко відповів містер Броунлоу.

      – Якщо він не бреше, то щоб я… – і ціпок красномовно стукнув об підлогу.

      – А я життям своїм ручусь, що він каже правду! – і містер Броунлоу стукнув кулаком об стіл.

      – А я головою ручусь, що він бреше, – стукнув об стіл кулаком містер Грімвіг і собі.

      – Побачимо! – скрикнув містер Броунлоу, ледве стримуючи горючий гнів.

      – Побачимо, побачимо, – одказав містер Грімвіг із задирливою ухмілкою.

      Але зрадлива доля снувала свою тканину: саме на цю хвилю до кімнати увійшла місіс Бедвін з пакушком книг, що їх містер Броунлоу купив того ранку в книгаря, вже відомого читачам цієї повісті; вона поклала пакунок на стіл і обернулася вже до дверей, але містер Броунлоу спинив її.

      – Затримайте посланця, мені не все потрібне, дещо я маю повернути.

      – Він уже пішов, сер, – відказала місіс Бедвін.

      – То заверніть його швидше, – звелів містер Броунлоу, – книгар бідний, а за книжки не заплачено; до того ж кілька примірників я відішлю йому назад.

      Посланця СКАЧАТЬ