Пригоди Олівера Твіста. Чарлз Діккенс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ природнім і хвальним почуттям самоохорони. Як відомо, серце щирого англійця найбільше пишається волею громадянина та недоторканністю особи, що панують у його країні; тому, властиво кажучи, цей вчинок Пронози й Бетса мав би піднести їх в очах усіх англійських громадян і патріотів, оскільки цей доказ їх турботи про безпечність власної особи стверджує той невеличкий кодекс законів, що його, на думку певних мудрих філософів, покладено в основу всіх діянь матери природи.

      Якби я хотів шукати іще якихось доказів суто філософського характеру поведінки цих обох джентльменів у цьому досить скрутному становищі, я був би звернув увагу на той факт, що вони відстали від погоні саме на ту мить, коли загальна увага юрби скупчилася на Оліверові, і дременули чимдужче навпростець найкоротшим шляхом додому.

      Пролетівши вітром через цілий лабіринт вулиць, вуличок і заулків, хлопці нарешті вкоротили ходи, наважилися віддихатись трохи й зупинилися в низькій темній підворітниці. Заледве відсапавшись, містер Бетс радісно чвиркнув, свиснув, з безпорадним реготом упав на спину й почав качатися по землі, рвучи собі боки зо сміху.

      – Який тебе ґедзь укусив? – здивувався Проноза.

      – Хо-хо-хо-хо! – безсило реготів Чарлі.

      – Заткнись! – обірвав його товариш, обережно озираючись. – Тобі кортить, щоб нас злапали, дурню!

      – Ой держіть мене, ой держіть мене, не можу, – реготався Чарлі. – Шарах – і хода навпростець, навмання, головою об стовп, об ліхтар, шубовсть, беркиць, і знову на ноги, як та пружина, а я з хусткою в кишені за ним, за ним і нацьковую: «Переймай, переймай!» Ой не можу, не можу! – Гаряча уява містера Бетса викликала всю цю нещодавню сцену занадто жваво перед його очима: він знову почав корчитися й перевертатись і зареготався ще дужче.

      – А що заспіває нам Феджін? – спитав поважніший Проноза, коли його товаришеві на хвилю в горлі духу сперло.

      – Що? – пирснув Чарлі.

      – Еге, що?! Що він нам скаже? – повторив Проноза.

      – А що ж він має казати? – нараз схаменувся Чарлі, бо серйозний тон товариша вразив його. – Що він може сказати?

      Містер Давкінс свиснув, зняв капелюха, почухав потилицю і похитав головою.

      – Що це значить? – спитав Чарлі.

      – Ох-ох-ох, ох-ох-ох, капуста й горох, жабу геть шкереберть, – свиснув Проноза, кумедно скорчивши свою хитру мармизу.

      Ці слова очевидячки не цілком задовольнили містера Бетса, і він перепитав:

      – Що це значить?

      Проноза нічого не сказав, мовчки надягнув калелюха, підібрав під пахви поли сурдута, відтопирчив щоку, фамільярно, але дуже красномовно хляснув себе кілька разів по кінчику носа і, крутнувшись на підборах, шмигнув крізь ворота, а за ним і містер Бетс із замисленим виразом на обличчі.

      За кілька хвиль по цій розмові веселий старий джентльмен, що сидів, схилившись над циновим казанком, з кавалком сухої як ремінь ковбаси й шматком хліба в одній руці і складаним ножиком у другій, СКАЧАТЬ