Життя-буття. вірші + стихи. Ігор Голомозий

Чтение книги онлайн.

      Я – живе дитятко

      В маминій утробі.

      Кому ще потрібен я,

      Боже, тільки Тобі?

      Дав Ти мені ноги,

      Голову і руки.

      Чи потрібні мамі

      У пологах муки?

      Може після родів

      Мама посміхнеться,

       А може від мене

      Мама відвернеться.

      Була моя мама

      Щаслива вагітна,

      Чи хотіла вбити

      Дитятко тендітне?

      Не вбивай, матусю,

      Бог дав мені тіло.

      Душу дав, життя дав,

      Аби я раділо.

      Не вбивай, живе я.

      Я твоє дитятко.

      Треба мені мама,

      І потрібен татко.

      Хочу я побачити

      Сонечко і квіти.

      Хочу йти до школи,

      Як сусідські діти.

      Хочу працювати,

      Спати, їсти, пити.

      Хочу на землі цій

      Як і ти пожити.

      Хочу знати Бога.

      У сім’ї зростати.

      Сивих тата й маму

      Хочу доглядати.

      Не вбивайте прошу

      Діточок, матусі.

      Я – жива людина,

      У вашому пузі.

      Пише вам дитятко, що не знало татка,

      Що не знало маму, та й не могла знать.

      Пише вам людина, Божая дитина,

      Пише, бо не може більше вже мовчать.

      Пише вам дитина, що не знала ласки,

      Радості та щастя, ніжності й тепла.

      Бо тая дитина не була доросла,

      Не була старою, не була мала.

      Бо тая дитина не бачила сонця,

      Не бачила ночі, місяця й зірок.

      Не була в садочку, не пішла до школи,

      Не дзвонив для неї найперший дзвінок.

      Скільки таких діток гине у утробі?

      За гріхи батьківські гине Божий плід.

      Не ступнув на землю, не пірнув у воду.

      На землі ніякий не залишив слід.

      Лікар-гінеколог рукавички вдягне,

      Вишкребе із мами вже живе дитя.

      Гроші у кишені його вдовольнили —

      Порвана дитина в урні для сміття.

      Пишу вам сьогодні, бо сказати мушу,

      Що СКАЧАТЬ