Палаюча рука. Павло Артонек

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бородою.

      – Як ти? – звичним голосом поцікавився він.

      – Непогано, – кинув хлопець, навіть не глянувши на нього, і здивовано перепитав, – а ви хто?

      Краєм ока він бачив чоловіка схожого на лісника: зелена одежина і каптур, все трохи заношене, з кучею карманів та ще й борода, і очі в нього було спокійні й нагадували шелестіння лісу під час легенького вітерцю восени.

      – Я частина цього світу, як і всі люди на землі.

      – Мабуть. – кинув свою універсальну фразу хлопець. «Що це він від мене хоче?» – Гриць бачив його лише краєм ока і вирішив встати й повернутися до нього що б бути на рівних. Проробивши цей задум, він уже був розкрив рота щоб спитати чого це він тут з ним розводить, як лісник зник. Якось дивно Грицю зробилося: «Знову сонце напекло чи що? Та ще ж тільки ранок..»

      Дивний чоловік більше не з'являвся.

      За все літо хлопець говорив тільки з дідусем і бабусею, якщо не рахувати діалог з незрозумілим лісником. Самотність стала для хлопця нормальним явищем, він дуже багато читав про інопланетне життя і його це замкнуло в собі, цілі всесвіти він ховав у собі, але був завжди один. Частенько йому снилися різні теорії що ж буде з планетою, коли з'являться якісь неземні цивілізації. Від спалювання планети заживо до міжчасових мандрівок, де люди самі себе знаходили на інших планетах. Отакі от веселі сни були на канікулах сімнадцятирічного.

      – Він сам обрав цей шлях, це його життя. – говорив дід, коли приїхав у вересні в гості до дочки. – Як у нього справи в школі?

      – Каже, що «нормально», більше нічого, він взагалі мало говорить. – спокійно відповів батько Гриця.

      – Йому сімнадцять, – почала знервована мати, – в нього такий період…

      Розмова про хлопця скоро вичерпалася за браком інформації про звичний об'єкт розмови. Вони втрьох звернули русло бесіди в іншу річку. Пили добре заварений чай, в невеликому домі, що був розташований у селищі, яке на п'ятнадцять кілометрів віддалялось від Авдіївки.

      Надворі світило сонце. Чай вже закінчувався, коли у двері увійшов школяр з ранцем на спині. В нього було кам'яне лице, як і останнім часом, але побачивши гостя він зобразив посмішку.

      – Привіт! – вигукну хлопець, майже радісно не відводячи очей від такого цікавого заняття як скидання черевиків.

      – Привіт, як справи в школі? – спитав дід.

      – Нормально. – бовкнув хлопець і швидко пірнув у свою кімнату.

      – Якийсь він дивний останнім часом… – сказав до батьків дід.

      Більше хлопець нічого не чув бо вже закрив двері до своєї кімнати. Школа стала байдужа для нього, особливо коли наступив випускний клас. Після дивних літніх подій, щось дуже сильно його пересмикнуло. Гриць вже разів сто, мабуть, не міг переконатися, чи він те все бачив, чи йому й справді напекло? Він дуже багато читав та дивився різні документальні СКАЧАТЬ