Палаюча рука. Павло Артонек

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ти міг все зрозуміти.

      Відповідь була логічна й, мабуть, правильна, на думку Гриця, та він знав навіщо сюди прийшов, тому темпу не збавив:

      – А звісно, НАВІЩО МЕНІ ЗНАТИ, ЩО МОЮ СЕСТРУ ЗАБРАЛИ В ЛІКАРНЮ ТОМУ, ЩО ВОНА БУЛА СЕРЙОЗНО ХВОРА ТАК? І більше я її не бачив. ЧОМУ ВИ НЕ СКАЗАЛИ?

      – Я тобі вже пояснив. – стримано відповів батько, встаючи на ноги. – А звідки ти все дізнався?

      – Неважливо. А НІ, СТРИВАЙТЕ. ВАЖЛИВО, ЩЕ Й ЯК ВАЖЛИВО. НЕ ВІД ВАС!

      Гриць грюкнув дверима, й вибіг з двору на вулицю. Він тепер безхатченко. В нього не було нічого. Сварка була трішки награна, але краще Грицю й не придумати.

      – Ти куди? Грицю! Вернись! Ти маєш знати правду! – кричали в слід батьки. Вони вже вибігали на вулицю. Та Гриць побіг, що духу. «Мені не потрібна ця правда, завдання я виконав» Біг втамовує лють. Біг втамовує сум. Біг втамовує сльози. Ти просто біжиш й навкруги нема нічого. Вдих, видих, вдих, видих. «Так буде краще. Так буде краще.»

      «В тебе є час, якого немає в інших»

      «Я реалізую його. Я зможу.»

      «Перестань плакати і йди в бій знову і знову»

      «Я зможу. До Сергія. Вперед. Позаду вже нічого немає. Нічого…»

      Так згадалась розмова з уявним лісником. Гриць до цих пір так і не втямив, чи він реальний? І хто він взагалі такий і чому він говорив саме з ним? Та це неважливо, треба вибирати зброю. Гриць вже добіг до гаражу Сергія.

      – З батьками владнав. – якось без смутку, без емоцій сказав Гриць. – то, що ти там мені казав краще взяти з собою?

      – Хлопче, якщо треба поговорити, ти говори, дай волю почуттям. Я все вислухаю. – з розумінням сказав Сергій. Він з жалем дивився на Гриця. Він то вже не раз бачив осиротілих людей, по своєму бажанню. Вже всі, хто з руху опору пройшли крізь це сумне випробовування.

      Гриць промовчав і стиснув у руках спис, так що й пальці побіліли. Вигляд мав дивно сердитий й сумний водночас. Наче йому тільки-но сказали, що вмерла його улюблена тваринка, а на додачу ще й наказали переробити всю домашню роботу, бо бачите «не правильно оформлено».

      – Дай мені зброю. – тільки й видавив Гриць. – Я хочу її випробувати. Негайно.

      – Хлопче, ти монстр. – засміявся Сергій, Гриць видавив усмішку у відповідь. Усмішка та була щира. Він давно не сміявся.

      Отже, Сергій дав Грицеві арбалет, з напученнями, що це якраз для новачків. Вони вийшли на старе шкільне футбольне поле неподалік. За полем росли великі, товсті дерева, а за ними дерев'яна огорожа – це було ідеальне місце для стрільб. За огорожею нічого не було видно, Сергій сказав, що там гаражі, тому не страшно, якщо стрільнеш вище.

      – Добре. Зараз я покажу тобі, як вставляти арбалетний болт в арбалет. – Сергій почав натягувати тятиву арбалета до гачка. Трішки помучившись, він все ж таки натягнув її. – Ну, ти молодий, будеш швидше натягувати. – Сергій усміхнувся до Гриця, та в тій СКАЧАТЬ