Скарби Примарних островів. Карта і Компас. Наталія Дев’ятко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ то у свободу. Чи багато вона бачила у цьому містечку?

      – У неї є наречений.

      – Тоді впевнений, що небагато, а ще менше побачить.

      Невдовзі дівчина з’явилася із глеком, наповненим джерельною водою. Розлила по чистих кухлях.

      Ярош випив до дна, хоча від холоду зводило зуби. Марен лише надпила.

      – Щось іще, пане? – несміливо запитала служниця.

      – А якщо у мене більше немає грошей? – питанням на питання відповів він.

      Дівчина похнюпилась, та йти не збиралась.

      – Чому не йдеш?

      Щоки дівчини знову зчервонив рум’янець, вона хотіла щось сказати, але подих перехопило.

      – Поворожити тобі? – Марен посміхалась чорнявій красуні, а в кухлі вже не відбивалася стеля, поступившись місцем зіркам.

      – Так само, як і мені? Не треба! – швидко втрутився Ярош, закривши долонею воду: під тінню зірки розтанули.

      – Ворожити гріх… – мова повернулася до дівчини, яка вражено дивилася на дивних відвідувачів.

      Марен скоса глянула на пірата й тихо промовила:

      – А я і без ворожби тобі скажу, – погляд темних очей полонив дівчину. – Точніше, запитаю: ти батька любиш?

      – До чого тут її батько? – здивувався Ярош, помітивши, як зблідло дівча.

      – Її батько чаклун. То любиш, Тайро?

      – Ні, – прошепотіла Тайра, у неї в голові запаморочилось, і дівчина мимоволі сіла на коліна до пірата.

      – А хлопця свого кохаєш?

      – Н-н-не знаю… Н-н-не кохаю, – Тайра поривалася встати, та не могла, темні очі давньої позбавляли її волі втекти.

      – А море любиш?

      – Море… люблю.

      – І прийдеш до моря?

      – Так.

      Темний погляд давньої згас, чари розвіялись. Тайра підхопилась, але не збиралася втікати. Пірат і Марен ледь не розреготалися, бачачи її страх, що боровся зі сміливим бажанням.

      – А якщо я не прийду?

      – Після весілля твій чоловік захоче забрати тебе подалі від батька, а той не дозволить, і через це накладе на зятя прокляття, що відбере здоров’я і щастя. Але ж ти не любиш їх обох, правда ж?

      – Не люблю, – вона посумнішала, приховуючи за печаллю радість.

      – То й гаразд, – Марен нахилилася і підняла з підлоги якусь металеву коробочку. – Ти загубила. Знову твій батько чаклувати надумав. Глянь, капітане, не уявляєш, скільки негараздів прикличе ця річ до того, хто її привласнить.

      – Капітан?! – захоплено вигукнула дівчина.

      – А що, не схожий, красуне? – він осміхнувся.

      – Ви піратський капітан, – Тайра вже навіть не дивувалася. – А на вашому кораблі є жінки? Жінка на кораблі не до добра…

      – Є жінки. Жінки теж капітанами бувають. Я не з одною такою знайомий.

      – Потім поговорите. Ходімо, Яроше. Тут нам більше нічого робити.

      Марен кинула залізну коробочку в кухоль, що стояв на столі. Хлюпнувши, коробочка потонула. СКАЧАТЬ