Малиновий пелікан. Володимир Войнович

Чтение книги онлайн.

      Цікаво, що претендуючи на репутацію відчайдушного правдолюбця і навіть страждальця за правду, Семигуділов умудрився про кожного з пережитих ним радянських і російських вождів, розпочинаючи з Хрущова, сказати під час їхнього правління щось їм особливо улесливе, а після казав щось протилежне. Але ні до кого так не підлещувався, як до нашого нинішнього. Ось і зараз, коли я віз свого кліща, він, переходячи від однієї теми до іншої, запропонував звернути увагу на те, що Перша особа мислить і діє якимсь недоступним нам чином, приймає рішення завжди несподівані, парадоксальні, що викликають у нас сумніви, недовіру і відторгнення, а потім виявляються єдино правильними. Його можна порівняти з якимсь із видатних шахових гросмейстерів. Він робить ходи, що вкидають середнього шахіста в шок, а потім – раз-два і мат. І буря оплесків.

      – Нашому розумінню, – каже Семигуділов про уславленого ним гросмейстера, – цілковито недоступний хід його думок і логіка його дій, бо він не просто людина і не просто навіть велика людина, можливо, він навіть взагалі не людина, а дещо більше, вища істота, місія якої керувати не лише нами, але, можливо, усім людством і навіть більше: усім тваринним світом.

      Ось до чого додумався! Місце керівника людством, тваринним світом і всією рештою зайнято Господом-Богом, який свою посаду, здається, поки що не збирається нікому уступати (ось вже де немає жодної демократії!), це, звісно, подумки заперечую. Але якби Тимоха на цьому зупинився. Так ні ж…

      – Ми, – повідомляє він, поринувши в стан надзвичайного збудження, – уявляємо його собі як чиновника, який сидить у Кремлі, приймає міністрів, вручає нагороди, і думаємо, що для нього це щось важливе. А для нього це лише дрібна рутинна робота, що відволікає його від істинно грандіозного і несусвітнього, що не піддається людському розуму. Ви ще побачите, ви ще пересвідчитесь, як зів’ється він, як він підніметься гірським орлом до незвичайних висот, як розправить свої могутні крила, і весь світ, все людство, задерши голови, спрямує на нього свій захоплений погляд.

      – Яка маячня! – не стримався я і вигукнув.

      – Що? – стурбовано перепитала Зінуля. – Вам здається, що ви марите?

      – Ні, мені здається, що він марить.

      – Так, – сказала Зінуля, – це буває.

      – Що буває? – стривожено запитала Варвара.

      – Буває так, що людині в маренні видається, що марить не вона, а всі решта.

      Я хотів рішуче заперечити. Але потім подумав, а можливо, вона має слушність. Адже мені, я мушу зізнатися, часто, дуже часто здається маренням усе, що я бачу довкола себе. Маренням здаються промови перших осіб держави, депутатів, церковних ієрархів, прокурорів, суддів, рядових громадян, багато ідей, законів, судових вироків здаються мені прийнятими людьми, що знаходяться в стані неосудності. Раніше подібне сприйняття СКАЧАТЬ