Брида. Пауло Коельйо
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Брида - Пауло Коельйо страница 14

СКАЧАТЬ від подиву. Вона не розуміла, що з нею відбувається.

      – Я знаю, що ти бачила, – повторила Вікка у відповідь на мовчання Бриди. – Не бійся, я більше не розповідатиму тобі про слюсаря-водопровідника. Він приходив на минулому тижні й усе полагодив.

      Перед тим як покласти слухавку, вона сказала, що чекає її на домовлену годину.

      Брида поклала слухавку, не попрощавшись. Вона ще довго стояла, втупивши погляд у стіну своєї кухні, а тоді її опанували конвульсивні ридання, і прийшла полегкість.

* * *

      – Це був трюк, – сказала Вікка, звертаючись до наляканої Бриди, коли обидві всілися у глибокі італійські крісла. – Я розумію твої почуття. Іноді ми виходимо на якусь дорогу лише тому, що не віримо в неї. У такому разі все просто: від нас вимагається лише довести, що це не наша дорога. Та коли події відбуваються й дорога відкривається перед нами, ми боїмося йти вперед.

      Вікка сказала, що не розуміє, чому люди воліють протягом усього свого життя руйнувати дороги, якими їм не хочеться йти, замість обрати серед них ту єдину, що приведе їх до якогось місця.

      – Не можу повірити, що то був трюк, – сказала Брида.

      Вона втратила всі рештки впевненості в собі, а її повага до цієї жінки дуже зросла.

      – Видіння не було трюком. Трюком була наша розмова по телефону. Протягом тисяч років людина розмовляла тільки з тими, кого могла бачити. І раптом за якісь сто років поняття «бачити» й «розмовляти» були відокремлені. Ми вважаємо, що звикли до цього, і не помічаємо, який величезний вплив на наші рефлекси справила ця подія. Наше тіло досі не призвичаїлося до таких перемін. Практичним результатом став той факт, що, коли ми розмовляємо по телефону, ми входимо у стан, дуже подібний до певних магічних трансів. Наш розум переходить на іншу частоту, стає чутливішим до невидимого світу. Я знаю чаклунок, які завжди тримають біля телефону папір та олівець; розмовляючи з кимось, вони бездумно щось черкають на папері. Коли вони кладуть слухавку, то ті знаки, які вони нашкрябали, є, як правило, символами Традиції Місяця.

      – Але чому карти таро відкрилися мені?

      – Це велика проблема для кожного, хто хоче опанувати магію, – відповіла Вікка. – Коли ми виходимо на цю дорогу, то завжди маємо більш або менш виразне уявлення про те, що ми хочемо на ній знайти. Жінки переважно шукають на ній свою Іншу Частину, чоловіки – Могутність. Ані ті, ані ті не хочуть навчатися: вони хочуть лише здобути те, що поставили собі на меті здобути. Але дорога магії – як і дорога життя взагалі – це завжди дорога до Таємниці. Чогось навчитися означає ввійти в контакт зі світом, про який ми не маємо найменшого уявлення. Треба бути смиренним, щоб чогось навчитися.

      – І пірнути в Темну Ніч, – сказала Брида.

      – Ти мене не уривай.

      У голосі Вікки прозвучало стримане роздратування. Брида помітила, що її розсердила не суть її репліки, адже вона була цілком слушною. «Можливо, її дратує спогад про Мага», – подумала вона. Можливо, вона була колись у нього закохана. СКАЧАТЬ