Страшенно голосно і неймовірно близько. Джонатан Сафран Фоер

Чтение книги онлайн.

      – Ні, я цього не знала.

      – Я епідеміолог-любитель.

      – Сумніваюсь, що таких, як ти багато.

      – А ще я колись провів неймовірно цікавий експеримент, примусивши Феліз протягом року зберігати весь пил із нашої квартири у пакети для сміття. Вона зробила це для мене. Тоді я зважив пил. Він важив п’ятдесят один кілограм. Тоді я вирахував, що сімдесят відсотків від п’ятдесят одного кілограма – це близько тридцяти п’яти з половиною. Я, наприклад, важу тридцять чотири і п’ять десятих, а коли змокну під дощем, то навіть тридцять п’ять і три десятих кілограма. Це нічого не доводить, взагалі-то, але досить дивно. Куди мені це покласти?

      – Сюди, – сказала вона, забираючи у мене вологу серветку. Я запитав її:

      – Чому ви така сумна?

      – Що, перепрошую?

      – Ви засмучені. Чому?

      Кавоварка забулькала. Вона відчинила шафку і дістала звідти чашку.

      – Тобі із цукром?

      Я відповів «так», тому що тато завжди пив із цукром. Вона сіла, але одразу ж знову зірвалась на ноги і пішла діставати виноград із холодильника. Потім вона поставила на стіл ще й тарілку із печивом.

      – Ти любиш полуниці? – запитала Аббі.

      – Так, – відповів я, – але я не голодний.

      Вона все одно поклала переді мною полуниці. Мене здивувало, що на її холодильнику не було ні дитячих фото, ні записок, ні магнітиків. Єдиною прикрасою в кухні було фото слона на стіні біля телефону.

      – Я у захваті, – сказав я, і цього разу не для того, щоб їй сподобатися.

      – Що ти маєш на увазі? – не зрозуміла вона. Я вказав на фото.

      – Спасибі, – відповіла вона, – мені це теж подобається.

      – Я не казав «подобається», я сказав, що я у захваті.

      – Так, я також у захваті.

      – Що вам відомо про слонів?

      – Я не надто багато про них знаю.

      – Не надто багато? Це означає трохи? Чи майже нічого?

      – Майже нічого.

      – А ви знали, що деякі вчені вважають, що у слонів є есс?

      – Ти хотів сказати екстрасенсорне сприйняття?

      – Байдуже. Просто слони можуть домовлятися про зустрічі, перебуваючи на дуже великій відстані один від одного, а ще вони знають, де є їхні друзі та вороги, а ще вміють знаходити воду, не маючи ніяких географічних підказок і пристроїв. Ніхто не знає, як саме вони це роблять. Що ж насправді відбувається?

      – Я не знаю.

      – Як же вони це роблять?

      – Що саме це?

      – Як би вони призначали зустрічі, не маючи цих здібностей?

      – Ти мене питаєш?

      – Так.

      – Я не знаю.

      – А хотіли б дізнатися?

      – Звичайно.

      – Дуже?

      – Звісно.

      – Вони видають дуже-дуже-предуже низькі звуки, такі низькі, що людина їх почути не може. Так вони розмовляють один із одним. Хіба це не вражає?

СКАЧАТЬ