Під куполом. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у її голосі почувся сумнів. – Я не розумію, як таке могло трапитись, але…

      Господи Ісусе. Літак. Хвилин п’ять тому чи трохи більше, коли він ще згрібав листя і співав разом з радіо «Великий Боже»[41]…

      – Стейсі, а літак Чака Томпсона? Я бачив, як його новий «Пайпер» пролітав неподалік. Доволі низько.

      – Шефе, я не знаю, я вам переказала все, що мені наказав Пітер.

      Бренда, аж ніяк не тупиця, вже сиділа за кермом свого авто, щоб звільнити виїзд і темно-зелена машина шефа могла здати задом на вулицю. Радіоприймач вона поставила біля невеличкої купки вже згорнутого ним листя.

      – Окей, Стейсі. На вашому кутку теж електрику вибило?

      – Так, і дротовий телефонний зв’язок пропав. Я по мобільному. Щось, мабуть, погане трапилося, правда?

      – Сподіваюся, ні. Ти можеш зараз посидіти в конторі, прикрити нас? Я певен, що там зараз нікогісінько й не замкнено.

      – Я буду там за п’ять хвилин. Зв’язуйтесь зі мною через базову систему.

      – Тоді Роджер[42].

      Бренда пішки повернулася на під’їзну алею, і тут якраз увімкнулася й міська сирена, її виття здіймалося й спадало хвилями і від цього звуку, як це бувало завжди, у Дюка Перкінса стиснуло груди. Одначе він не забув обняти Бренду. Вона ніколи потім не забувала, що він знайшов на це хвильку.

      – Нехай тебе це не хвилює, Бренні. Ця штука запрограмована так робити завжди, коли вимикається магістральна лінія електропостачання. За три хвилини вона замовкне. Чи за чотири. Забув, скільки точно.

      – Я знаю, але все одно ненавиджу її. Той ідіот Енді Сендерс був увімкнув цю сирену одинадцятого вересня, ти пам’ятаєш? Ніби ті терористи-самогубці збиралися націлити наступний літак на нас.

      Дюк кивнув. Енді Сендерс дійсно був ідіотом. На жаль, він був також і першим виборним, життєрадісним Мортимером Снердом[43] – маріонеткою на колінах у Великого Джима Ренні.

      – Я мушу їхати, люба.

      – Розумію, – вона пішла слідом за ним до машини. – А що там? Ти вже щось знаєш?

      – Стейсі сказала, що на сто дев’ятнадцятому зіткнулися літак і вантажівка.

      Бренда нерішуче посміхнулася.

      – Це такий жарт, правда?

      – Зовсім ні, якщо в літака щось трапилось з двигуном і пілот намагався аварійно приземлитися на шосе, – пояснив він.

      Посмішка на обличчі Бренди зів’яла, а стиснута в кулак права рука упокоїлась у западині між її грудей, Дюк надто добре знав цей жест. Він протиснувся за кермо і, хоча начальницький «крузер» був ще доволі новим, шеф посовався, вмощуючи свій зад, бо вже встиг продавити зручні вм’ятини на сидінні. Дюк Перкінс не був легким на вагу.

      – Якраз у твій вихідний! – схлипнула вона. – Це просто-таки ганьба! У той час, як ти вже міг бути на повноцінній пенсії![44]

      – Від мене СКАЧАТЬ