Під куполом. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ літака, – не погодився Морський Пес. Голос у нього звучав зачудовано, як у людини, збентеженої до глибини душі.

      Чайка-емігрантка врізалася в бар’єр і впала прямісінько на найбільший з уламків літака, що догоряв.

      – Ходу нема в обох напрямках, – підсумував Морський Пес тоном людини, що отримала доказ на підтвердження свого стійкого, хоча не доведеного фактами переконання. – Це щось на кшталт силового поля, як у фільмі «Стар трюк»[31].

      – «Трек», – виправив Барбі.

      – Га?

      – Ох, бля, – скрикнув Барбі, втупившись повз Морського Пса.

      – Га? – Морський Пес кинув погляд через плече. – Ох ти ж, бля!

      Наближався лісовоз. Великий, навантажений грубезними колодами явно понад дозволену норму. І мчав він зі швидкістю, також вищою за легальну. Барбі хотів було прикинути, який же гальмівний шлях може бути в такого бегемота, але годі було й намагатися.

      Морський Пес рвонув до своєї «Тойоти», яку він був полишив косо стояти на білій роздільній смузі. Його побачив водій лісовоза – може, він був на пігулках, може, обдовбаний метом[32], може, просто юний, а відтак меткий аж до відчуття власної невмирущості – і наліг на гудок. Швидкості при цім ніскільки не зменшив.

      – Розтуди мене упоперек! – заволав Морський Пес, стрибаючи за кермо. Завів мотор і задом, з дверцятами навстіж, погнав з дороги. Маленький джип застряг у рівчаку, задерши до неба свого квадратного носа. Морський Пес миттю вискочив із кабіни. Спотикнувся, впав на коліно, та зразу ж підхопився й рвонув у поле.

      Барбі, попри те, що пам’ятав про літак і птахів – незважаючи на розуміння сенсу тієї чорної плями, яка напевне була місцем летального контакту «Сенеки», – і собі також метнувся на пасовисько через смугу низького, кволого полум’я, здіймаючи хмари сірого попелу. Помітив чоловічу кросівку – як на жіночу, вона була завелика, – з якої стирчав шматок ноги.

      «Пілот, – майнула думка, а затим інша: –Та навіщо це я тікаю?»

      – ТИ, ІДІОТЕ, ГАЛЬМУЙ! – кричав Морський Пес водієві лісовоза тонким, істеричним голосом, але було вже запізно для будь-яких настанов.

      Барбі здалося – він озирнувся через плече (як тут утримаєшся?), – що дроворуб-ковбой таки намагався загальмувати в останню хвилину. Мабуть, помітив уламки літака. Але нічого з того не вийшло. Він врізався з моттонського боку в Купол на швидкості шістдесят миль за годину чи трохи більшій, з вантажем колод вагою близько сорока тисяч фунтів[33]. Кабіну сплющило, і вона застигла. Важкий причіп, заручник законів фізики, продовжував рух уперед. Паливні баки, що мчали під колодами, почали дертися й іскрити. Іще до того, як вони вибухнули, злетів у повітря вантаж і тепер сипався на те, що ось лише щойно було кабіною – залізний акордеон зеленого кольору. Стовбури дерев стійма гатилися у невидимий бар’єр і рикошетом розліталися навсібіч. Вогонь із густим чорним димом клубочився над місцем пригоди. Крізь білий день важкою СКАЧАТЬ