Зодчий із пекла. Наталя Лапіна

Чтение книги онлайн.

      – От іменно, промовчиш – цілішим залишишся.

      – Сам знаіш, у нас містєчка малінькає, єслі троє знают, то знаіт і свінья. Я ні Свінарєнка імєла в віду, канєшна, а всєх ваапще.

      Жінки казали майже одночасно. Боря грубувато перервав:

      – А отой магазинчик, що навпроти районної аптеки, він давно згорів?

      – А, продуктовий! Та ні, з місяць, не більше. Його ж Луцик-молодший купив. Та все не щастить: то в аварію попав, то обікрали, тепер ось підпал.

      – Он би мєньше за чужимі жонамі бєгал!

      – Та ти, Тосько, не змішуй все до купи. Одна справа – бізнесова, а особисте життя – то інше.

      Шишляннікова лише виразно хмикнула.

      Збоку почувся пронизливий голос молодої продавщиці, яку Борис зустрів був на порозі:

      – Скупляйтеся скоріше, бо закриваєм уже! Скільки можна харчами перебирати?

      Їй відповів нахабний фальцет:

      – А ти, зайка, не поспішай, бо перечепишся! – це був Борисів попутник з автобуса, чахлий хлопчина, який навіть увечері не зняв своїх темних окулярів. Знову жував, а у вухах ритмічно похитувалися навушнички від плейєра. А зухвалості ще додалося:

      – З чого тут вибирати? Два сорти сиру, три – ковбаси? Та й ті, мабуть, торішні?

      – Не подобається – не беріть! – миттєво знайшлася юна продавщиця.

      – А ти, красунечко, з відділом захисту прав споживача ще справи не мала? Я тобі цю радість влаштую. До речі, розмову нашу записую, – єхидно посміхаючись, він показав двома пальцями на свій плеєр.