Жерміналь. Еміль Золя

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ цю дівчину й поцілувати її в губи, в ці повні блідо-рожеві губи, що здавалися свіжішими на тлі присипаного чорним порохом обличчя і щораз дужче вабили й спокушали його. Але він не наважувався і ніяковів, не знаючи, як приступитися до порядної дівчини-робітниці, що жила ще в родині з батьками, бо ж досі у Ліллі йому доводилося мати справу лише з повіями.

      – Тобі вже, мабуть, є чотирнадцять? – спитав він, знову беручися до свого хліба.

      Вона здивувалася, мало не розсердилась.

      – Як то чотирнадцять! Та мені вже цілих п’ятнадцять!.. Так, я не дуже висока на зріст, але ж у нас дівчата ростуть взагалі помалу.

      Етьєн її розпитував, і Катріна розповідала йому все без зухвальства, але й не соромлячись. Вона знала все. Для неї не було жодної таємниці щодо взаємин чоловіка і жінки, а проте він відчував, що тілом і душею вона ще дівчина, дитина, що розвиток її затримали нездорові умови, в яких їй доводилося жити: повсякденна втома та важке повітря. Коли він завів розмову про Мукетту, навмисне, щоб засоромити її, Катріна почала розповідати йому жахливі речі, але цілком спокійно, весело регочучись. Еге, Мукетта зух-баба, у бувальцях бувала! А коли Етьєн спитав її, чи немає в неї самої коханця, Катріна, жартуючи, відповіла, що не хоче чинити прикрості матері, але колись однаково це станеться. Плечі її зігнулись, вона здригалася в своїй змокрілій від поту одежі й дивилася покірно та ніжно, готова на те, щоб покоритися обставинам і людям.

      – Коли жити отак разом, укупі, то полюбовників довго шукати не доводиться. Правда?

      – Авжеж.

      – І потім, це ж нікому не вадить… Кюре нічого про це не кажуть.

      – Е, кюре – то пусте! Начхати мені на нього!.. Але в нас тут є Чорний чоловік.

      – Який це Чорний чоловік?

      – Старий шахтар, що навертається до шахти і скручує в’язи розпусним дівчатам.

      Він здивовано глянув на неї, – чи не глузує вона з нього часом?

      – Невже ти віриш цій дурниці? То ти так-таки нічого й не знаєш?

      – Чи ба! Я письменна. Вмію читати й писати… І це нам часто стає в пригоді; а коли тато й мама були малі, їх цього не вчили.

      Вона таки й справді дуже гарненька. І Етьєн вирішив, – тільки-но скінчить вона снідати, він обійме її і поцілує просто в її повні рожеві губи. Етьєн був соромливий, думка про насильство стискала йому горло. Це хлоп’яче вбрання, ці куртка й штани на її дівочому тілі розпаляли і разом з тим стримували його. Він проковтнув останній шматок, випив з фляжки і віддав її Катріні, щоб вона допила. Надійшла слушна хвилина; неспокійно кинув він оком на шахтарів, що сиділи осторонь, – коли це раптом якась тінь виринула з глибини галереї і заступила прохід. Шаваль уже кілька хвилин дивився на них здалеку. Він підійшов ближче і озирнувся, щоб упевнитися, що Мае його звідси не бачить; Катріна сиділа на землі; Шаваль схопив її за плечі, перекинув її голову назад і впився в губи брутальним поцілунком. Він зробив це цілком спокійно, вдаючи, що не звертає жодної уваги на Етьєна. У цьому поцілункові СКАЧАТЬ