Все, що я хотіла сьогодні…. Ірен Роздобудько

Чтение книги онлайн.

      Марек налив мені вина:

      – Пий, мала, їж, у нас іще купа справ…

      Звісно, подумала я.

      А ще подумала: цікаво, як усе почнеться? Тобто… ну… навіщо вони привели мене сюди.

      Я не сказала, що більше не можу, – і випила.

      А потім, майже відразу, побігла до туалету – я ж зранку нічого не їла!

      Коли повернулась, атмосфера була розслабленою. Дивно – я ще ніколи не бачила, щоб люди ось так проводили час. Вони навіть ні про що не говорили, так, ліниво про щось перемовлялися…

      Сюр хитро поглядав на мене. Потім, кивнувши на сплячого Санька, раптом сказав:

      – Відпочиває перед роботою. Щоб руки не тремтіли…

      – Він – водій чи контролер? – запитала я.

      – Саньок – найкращий транспортний «щипач»…

      – Хто?

      – Не знаєш? – здавалося, він був дуже задоволений моїм невіглаством. – «Щипач», кишеньковий злодій. Так виріже гаманець, що не відчуєш!

      Певно, він чекав, що я роззявлю рота або злякаюсь.

      – А ти ж тоді хто? – запитала я.

      – Ніхто. Ми просто разом – зі школи.

      – Він – крадій? – Я з огидою поглянула на Санька.

      Колись у мене вирізали гаманець. Тоді я навіть написала листа до газети із пропозицією саджати крадіїв у клітки, які стояли б прямо на зупинках, – щоб усі бачили і плювали. Така була новаторська пропозиція. Мій лист навіть надрукували в розділі «Громадянська позиція». Я ненавиджу злодіїв.

      А тепер, коли світ для мене перевернувся і зменшився, – ось дивлюсь, як він спить, роззявивши рота, з якого тече довгою ниткою слина.

      – Навіщо він це робить? – запитала я.

      – А що йому ще робити? Саньок – із пролів, батьки, як водиться, алкаші, завжди його лупцювали до нестями… Мізки всі повідбивали. Працювати на заводі за копійки він не хоче. Дітей настругав…

      – Із кого він? – перепитала я.

      – Із «пролів»! Орвела читала – «1984»?

      Ого, та він читав Орвела, подумала я.

      – Там є така формація – найнижча каста – «проли», – продовжував Сюр, – ними легко керувати. Вони ні про що не думають, окрім жрачки, сексу та видовищ.

      – І ти це кажеш про свого друга?

      – Ну то й що? – здивувався Сюр. – Важливо, щоб кожен знав своє місце в житті й не випендрювався.

      – А якщо завтра він пограбує твою матусю?…

      – Не пограбує. Він її знає. І тебе тепер не пограбує, – спокійно сказав він.

      – А якщо його впіймають?

      – А він уже сидів. Двічі! – так само спокійно повідомив Сюр.

      – Не лякай дівчинку, – сказав Марек. – І годі теревенити.

      – Точно, бляха, втрачаємо, бляха, час… – сказав Бляха.

      Я гадала, що зараз настане те, заради чого вони мене запросили.

      Марек підвівся з-за столу.

      Бляха СКАЧАТЬ