Санькя. Захар Прилепин

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тому числі. Пляшки ж він теж кидав. Хоча не він один, звичайно.

      – Але двері вони не стали ламати? – запитав Сашко, дивлячись на вибитий у якійсь дурній бійці верхній зуб Негатива.

      – Не стали.

      – А чого не відчинив?

      Негатив роздратовано подивився на Сашка.

      – Тебе нічим не вдарили у Москві, ні? Я ж тобі сказав, Веня й Рогов у мене. Спочатку лежали під диваном. Потім Веню ми скрутили в килим, у куток поставили, а Рогов у шафу вліз… Коротше, веселилися всі дві години…

      Сашко швидко випив чай. Начебто їсти хотілося. Перехотілося.

      – Вони де? – запитав.

      – У кафе напроти сидять. Одну чашку кави на двох п’ють. Пішли?

      Сашко прихопив грошей із нички, шматок сиру, цибульки сільської, хліб і банку консервів, хотів було повернутися, щоб написати кілька слів матері, – але махнув рукою. Ще раз написати, що «усе нормально»? Куди вже нормальніше.

* * *

      – Ага, он вони! – Сашко раптом зрозумів, що дуже радий бачити Веню, що чмихав носом, який ще не загоївся, і підтягнутого Льошку. Обійняв одного, потім другого.

      Тепер треба було щось робити, кудись вести пацанів.

      Дзвонити по знайомих з будинку Сашко не наважився – телефон прослуховувався, і через це він свого часу провалив одну партійну акцію.

      Та й знайомих у нього не було таких, щоб завалитися ночувати втрьох.

      «І навіть одному», – раптом подумав Сашко здивовано, але без усякого смутку.

      Так склалося в останні роки, що коло Сашкового спілкування обмежилося партійцями. Не те щоб на інших бракувало часу, хоча, справді, не вистачало, але головне – що це було вже непотрібно, нецікаво. Іти на квартири до місцевих «союзників» теж не варто було – через зрозумілі причини: могли наскочити люди в цивільному.

      На вулиці почало мрячити, але вони залишили прокурене, з нав’язливою музикою й непривітними цінниками кафе й пішли бадьоро, із задоволенням і навперебій згадуючи, як усе було в Москві…

      Негатив з інтересом слухав, іноді уважно заглядаючи в обличчя тому, хто розповідав.

      Зупинившись біля ларка, Сашко купив пляшку горілки й три пластикові стаканчики – Негатив не пив, бо натурально звірів від алкоголю. Рогов не став сперечатися, а Веня зрадів.

      Вони зайшли на дитячий майданчик, де Сашко провів у ранній юності багато годин, споживаючи різної міцності алкоголь, досліджуючи піддатливих або непіддатливих перевесниць.

      Присіли в теремку, Сашко витяг з кишень сир, хліб.

      – А ножа-то й немає, – сказав він, крутячи в руці банку консервів.

      Рогов мовчки витяг з рюкзака складаного ножа. Спритно розкрив банку. Розлили, цокнулись…

      Скоро стало зовсім добре, тільки сідниці мерзли на сирій бетонці. Сашко іноді вставав і проходжувався, Рогов підстелив рюкзак, а Вені, схоже, було однаково.

      Негатив не сідав – слухав. Забрав собі сирну кірку – СКАЧАТЬ