100 знаменитих людей України. Оксана Очкурова

Чтение книги онлайн.

      Продовжуючи політичну діяльність, професор Грушевський виступив одним з ініціаторів створення і головою «Товариства українських прогресистів» – нелегальної позапартійної організації ліберально-демократичного спрямування. Таким чином, М. С. Грушевський став не тільки видатним ученим-істориком, але й найбільш авторитетним політичним діячем того часу, що забезпечувало йому незаперечне лідерство в національно-визвольному русі України.

      Тим часом у Львові була розгорнута кампанія з усунення М. Грушевського з посади голови НТШ. Ученого звинувачували в неправильній оцінці суспільного життя Галичини, деспотичних методах керівництва. Це примусило історика згорнути свою діяльність у Західній Україні й зосередитися на роботі в Києві.

      Перша світова війна застала сім'ю Грушевських на відпочинку в Карпатах. У листопаді 1914 р. Михайло Сергійович через Австрію і Італію зумів повернутися до Києва, де був арештований за звинуваченням в австрофільстві та «мазепництві». Після двомісячного утримання в Лук'янівській в'язниці його було відправлено на симбірське заслання (ходили чутки, що впливові друзі Грушевського зуміли вставити в слово «Сибір» букву «м»). Через рік за клопотанням Російської академії наук професору дозволили переїхати до Казані, а потім і до Москви.

      Після Лютневої революції 1917 р. Михайло Сергійович уже вільно міг повернутися до Києва, де його зустріли як національного героя. Тоді ж заочно обрали головою Української Ради – органу національно-визвольного руху України. На початку квітня 1917 р. в Києві проходив Всеукраїнський національний конгрес, на якому в урочистій обстановці професора Грушевського остаточно затвердили на посаді голови Центральної Ради. У той час він був уже членом Української партії соціалістів-революціонерів. Виходячи з її програми, Грушевський сформулював головне завдання Центральної Ради – досягнення національно-територіальної автономії України у складі Федеративної Демократичної Російської республіки. Він провів значну роботу щодо реорганізації складу Центральної Ради, перетворення її на всеукраїнський представницький орган. За безпосередньої участі Грушевського були розроблені всі чотири Універсали Центральної Ради, у яких відбився реформістський поступальний характер переходу від автономної Української Народної Республіки у складі Росії до повної незалежності.

      Як справжній інтелігент Грушевський і в політиці дотримувався загальнолюдських цінностей, а не вузькокласових або національних інтересів, прагнув урахувати і задовольнити вимоги всіх соціальних і національних груп. Але видатний письменник і історик, так само як і інші лідери УНР, перебував у полоні революційної ейфорії і не був здатний на рішучі політичні кроки, що їх вимагали обставини. Як наслідок, нерозв'язані проблеми накопичувались, і Центральна Рада втрачала авторитет і популярність серед населення, чим поквапилися СКАЧАТЬ