Гаргантюа та Пантагрюель. Франсуа Рабле

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ інстинктом і спонукою творити добрі діла і долати нецноту, і це зветься у них честю. Але як їх тисне і гнобить підлий примус і неволення, їхня шляхетна любов до чесноти йде на те, аби скинути з себе і звалити ярмо рабства. Бо нас завжди вабить до заказаного і ми прагнемо того, в чому нам відмовлено.

      Ця вольна воля породила у телемітів хвальне намагання робити гуртом те, чого, очевидячки, бажалося комусь одному. Як хтось із мужчин чи жінок казав: «Випиймо!» – пили всі; як хтось казав: «Зіграймо!» – грали всі; як хтось казав: «Ходімо гуляти в поле!» – йшли всі. Як хтось забалакував про соколині чи ще які лови, жінки з парадних румаків пересідали на добрих шлапаків і саджали гороб'ятника, сапсана або ж каню собі на ґантовану руку; чоловіки брали з собою інших птахів.

      Усі ці люди були вельми обізнані, серед них, як чоловіків, так і жінок, не знаходилося жодного, хто б не вмів читати, писати, музичити, говорити п'ятьма-шістьма мовами і кожною з них компонувати і поезійки і прозу. Ніде, як тут, не було таких хоробрих і ґречних кавалерів, таких ходаків і їздців, моцаків, таких дзиґ, удатних так уміло орудувати всякою зброєю; ніде, як тут, не було таких нарядних і таких гожих, завжди веселих паній, чудових майстрих, до всякого шитва рукомесниць, тімах і знах у всякій жіночій шанованій і дозвільній роботі.

      Оь чому, як хтось мусив покинути абатство, чи то на вимогу батьків, чи то з іншої якої причини, він забирав із собою і даму, саме ту, яка платила йому взаємністю, і вони одружувалися; вони і в Телемі жили в мирі та згоді, а побравшись, іще краще; покіль віку кохалися вони так само, як у день весілля.

      Наведу вам, на незабудь, загадку, знайдену на мідяній таблиці в підмурку абатства. Ось вона.

      Розділ LVIII

      Пророча загадка

      Усяк, хто лиш на щастя упова,

      Підбадьорись і слухай ці слова!

      Як віриш ти, що можна зрозуміть,

      Куди схиля світил небесних хід,

      І передбачить здатен чоловік,

      Що випаде на куций його вік,

      І що іноді з Божої помоги

      Грядущі відкриває він дороги

      І, як доводять мудреців трактати,

      Уміє у майбутнє проникати, —

      Послухай і до відома візьми,

      Що ще цієї ранньої зими

      До нас приб'ється плем'я невідоме,

      Якому набиватимуть оскому

      Веселощі, розваги і гульня,

      І от вони відверто, серед дня,

      Таку серед людей заварять кашу,

      Що зладу геть усю підірвуть нашу.

      І як комусь умерле закортить

      Ступити у недобрий їхній слід,

      Ще більше зло посіє він між нами,

      Зіткнувши друзів і братів лобами.

      І сина не злякає думка ця:

      Ножем зарізать рідного отця.

      І навіть на всесилого магната

      Його ж підданці стануть нападати.

      І вирішать, що там про честь і шану,

      Як хто згадає, то хіба востаннє,

      Що випада усім, як не крутись,

      Злітати вгору і котиться вниз.

      Це викличе змагання СКАЧАТЬ