Північна Одіссея (збірник). Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його очима, коли він слухав? А я стежив. Але всім тут присутнім він не є ані родичем, ані знайомим. Коли вони гомоніли на своїх говірках, видно було, що він нічого не розуміє. Мені самому цікаво – хто він такий? Давай дізнаємося, га?

      – Підкинь пару поліняк у плиту! – гукнув Цуценя наказним тоном, дивлячись прямо у вічі чоловіку, про якого йшла мова.

      Той похапцем виконав наказ.

      – Таке враження, що дисципліну в нього кулаками втовкмачили, не інакше, – стиха зазначив Прінс.

      Малюк кивнув, скинув шкарпетки і, пробравшись поміж сплячих подорожніх до плити, повісив їх сушитися серед кільканадцяти «колег».

      – Коли ти сподіваєшся потрапити в Доусон? – спитав він, щоб звести розмову.

      Чоловік уважно подивився на нього, а потім відповів:

      – Кажуть, туди сімдесят п'ять миль, так? Може, днів через два.

      У його вимові чувся ледь помітний акцент, але не було ані зніченого вагання, ані паузи для підшукування потрібного слова.

      – У Канаді доводилося раніше бувати?

      – Ні.

      – А в Північно-західному районі?

      – Так.

      – Тут народився?

      – Ні.

      – А де ж ти в біса народився? Ти не схожий на інших присутніх. – І Цуценя зробив широкий жест рукою, вказуючи на погоничів собак та на двох полісменів, що спали на ліжку Прінса. – Звідки ти взявся? Я колись бачив обличчя на кшталт твого, але вже не пам'ятаю де.

      – Я тебе знаю, – невпопад відповів незнайомець, ураз змінюючи напрям Малюкових запитань.

      – Звідки ти мене знаєш? Десь бачив?

      – Ні, але я бачив твого напарника, отого священика, в Пастиліку, колись давно. Він спитав мене, чи побачу я тебе, ну… Малюка-маламута. Дав мені харчів. Я зупинився в нього ненадовго. Він про мене ніколи не згадував?

      – А! так ти і є отой тип, що виміняв видрові шкури на собак?

      Чоловік кивнув, вибив люльку і, демонструючи небажання продовжувати розмову, почав розкочувати свій спальник. Малюк задув каганець і заліз під ковдру поруч із Прінсом.

      – Ну і хто він?

      – Хтозна! Відшив мене і закрився, як той молюск. Але тобі буде цікаво про нього дізнатися. Я чув про нього. Вісім років тому все узбережжя про нього тільки й гомоніло. Розумієш, у ньому є щось таємниче та загадкове. Прийшов звідкілясь із Півночі, за тисячі миль звідси, глибокою зимою, пробираючись по узбережжю Берингового моря. Поспішав так, наче за ним слід у слід гнався сам диявол. Коли він зупинився спитати шлях на південь у шведській місії в затоці Головіна, де його нагодували, видно було, що він страшенно виснажений тривалою подорожжю. Нам про це розповідали опісля. Потім він відхилився від узбережжя і подався прямо через затоку Нортон Саунд. Була жахлива погода, із завірюхами та буревіями, але цей відчайдух примудрився пройти там, де інші неодмінно загинули б. Не помітивши СКАЧАТЬ