Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щоб стояли й дивилися. Ні один з парубків не зможе й зачерпнути тією ложкою страви. А як серед гостей буде молодий отаман, то він здогадається, як вийти зі скрути і покаже усім, що треба для цього зробити. Слуги уздрять його і так зловлять.

      Послухався цар, розіслав гінців у всі кінці держави. Невдовзі вертаються вони, а за гінцями люди йдуть та й ідуть. Як зійшлося їх багато, слуги посадили всіх за один довгий стіл, прив'язали шнурками довгі дерев'яні ложки коло ліктів і коло долонь, наносили на стіл всякої всячини: і вареного, і печеного – усього, що душа бажає, та й припрошують їсти. Але як мають їсти, коли ложка прив'язана, і руку зігнути ніхто не може. Дивляться один на одного, а слуги на них. Посиділи так трохи. Слуги закрутилися сюди-туди, за двері. Тим часом Омелько каже до хлопця, що сидів навпроти нього за столом:

      – Чого чекаєш?

      Той йому:

      – А що робити?

      Омелько набрав повну ложку страви та й подає йому в рот, а хлопець – Омелькові. Поки слуги вернулися, зметикували, що й до чого, миски вже були порожні. Та що з того, коли не виділи, хто показав, як це робити. Пішли, оповідають про все цареві. Старий розбійник також був у палаті й каже цареві, як слуги пішли:

      – Показати, як їсти, ніхто не міг, лише той хлопець, якому я отаманство передав.

      Але де його тепер уже пізнаєш, коли гості повставали з-за стола. Каже цар старому отаманові:

      – Думай ще щось.

      А щоб гості не сумували, наказав музикам, аби грали і забавляли їх аж до самого вечора. Ті так і роблять: грають, не перестають. А старий сидить та й думає, що би то зробити, аби зловити молодого отамана. Через якусь годину каже цареві:

      – Оголоси, що ввечері, в такій і такій годині царська донька буде читати важливу історичну промову. Хто захоче послухати її, хай зайде до великого покою, що у верхньому палаці. До того часу всі добре потомляться від танців, ніхто й іти не забажає. Піде лише молодий отаман, бо захоче на твою доньку подивитися. Донька най читає свою промову доти, поки хлопець не задрімає. А потім притулить йому до чола печатку. Тоді вже легко його буде впізнати.

      Погодився цар і на це. Звелів слугам, щоб зупинили танці, а сам вийшов на балкон й оголосив, як казав йому отаман. Хто чув його, хто не чув. Музики далі грають. Аж ось смерклося, прийшла та година, коли царська донька має читати промову, усі люди йдуть спати, бо дуже помучилися, а Омелько – до великого покою у верхньому палаці. Відчинив двері, уклонився царській доньці, сів собі на крісло навпроти великого дзеркала і слухає, що та читає. Сидів годину, другу, дивився на царівну, нарешті не стримався і почав дрімати. Уздріла це царська донька, взяла печатку, легенько притулила її парубкові до чола й читає далі. Через якийсь час Омелько трохи продрюхався, глянув у дзеркало, а він запечаткований. Однак не подає знаку, що все зрозумів, лише слухає, що читає царська донька. Як дівчина дочитала промову до кінця, подає йому руку, бо хоче вже йти спати. Омелько руку її цілує, а своєю взяв зі стола печатку та й іде собі до тої залі, де сплять гості, й почав кожному тулити печатку до чола. Так запечаткував усіх, хто там був, а сам ліг і собі спати. СКАЧАТЬ