Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ послала туди багато золота, щоб заснувати церкву святої Трійці, там же і місто велике було закладено – Псков, за пророцтвом її. Працювала для поширення віри святої аж до чесної сивини, велику користь чинячи землі Руській.

      У рік 968 син її Святослав, залишивши її з дітьми своїми Ярополком, Олегом і рівнопрестольним Володимиром у городі Києві, пішов завойовувати Болгарську землю, де взяв вісімдесят міст і столичне їхнє місто Переяславці. В той час довідалися печеніги, що Святослав пішов на болгар з військом, зібралися й напали на Київ силою великою, незчисленне множество стояло їх довкола города, і не можна було вийти з города, ні вісті послати, і знемагали люди од голоду й безвіддя. І, зібравшись, люди тої сторони Дніпра стояли в човнах на тій стороні, та не можна біло увійти в Київ ані одному з них, ні із города ввийти кому до них.

      І затужили люди в городі, і сказали: «Чи нема кого, який би на ту сторону міг дійти і переказати: «Якщо ви не приступите завтра під город, – ми здамося печенегам». І сказав один хлопець: «Я можу перейти». Городяни ж, зрадівши, сказали хлопцеві: «Коли можешь ти якось іти, – іди». Він тоді вийшов із города з уздечкою і ходив серед печенігів, запитуючи: «Чи ніхто не бачив коня?», – бо він умів по-печенізькому і вони вважали його за одного з своіх. А як приблизився він до ріки, то, скинувши одежу з себе, скочив у Дніпро і побрів. І коли побачили це печеніги, кинулися вони за ним, стріляючи в нього, але не могли йому анічого зробити.

      А ті, побачивши це з тої сторони Дніпра і прибувши в човні назустріч йому, взяли його в човен і привезли його до дружини. І сказав він їм: «Якщо ви не підступите завтра рано під город, – здадуться люди печенігам». Мовив тоді їм воєвода їхній, на ім’я Претич: «Підступимо завтра в човнах і, захопивши княгиню і княжичів, умчимо ми на сю сторону і люди. Якщо ж сього не зробимо, – погубить нас Святослав».

      І як настав ранок, сіли вони в човни перед світом, затрубили сильно трубами, і люди в городі зняли крик. Печеніги ж подумали, що князь Святослав прийшов, і побігли од города хто куди.

      І послали кияни гінця до Святослава, говорячи: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив. Нас же мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Якщо ти не прийдеш, не оборониш нас, – то таки нас візьмуть. Чи тобі не жаль отчизни своєї, і матері, що стала старою, і дітей своїх?»

      Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю, і прибув до Києва, і цілував матір свою, і дітей своїх, і журився тим, що сталося од печенігів. І збірав він воїв, і прогнав печенігів у поле, і було мирно.

      Блаженна Ольга велику подяку склала Господу, що врятував її од облоги. Онуків своїх вчила святої віри, але хрестити не сміла, бо впертий був син Святослав. А він, прогнавши печенігів, прийшов до Києва і хотів знову йти на болгар, щоб там жити.

      А блаженна Ольга просила його, щоб не відходив, кажучи, що смерть її близька і так мовлячи:

      – Сину мій милий, чому йдеш чужих СКАЧАТЬ