Смерть. Сибірські новели (збірник). Борис Антоненко-Давидович
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Смерть. Сибірські новели (збірник) - Борис Антоненко-Давидович страница 35

СКАЧАТЬ што спекла…

      Параска Федотівна поставила на стіл тарілку з пиріжками й сіла на краєчку стільця.

      – Ну й пече сьогодні ж! На грозу йде. Запримітьте: це повсіда так – раз удень парить, значить, вечерком гроза буде…

      Горобенко сів на ліжку, спустив долу ноги й насупив брови.

      – Що кажете?.. Пиріжки?.. Ага – пиріжки, добре.

      Параска Федотівна піднесла до нього тарілку.

      – Требуйте, пожалуйста.

      Горобенко мляво взяв пиріжка, одкусив теплий шматочок його з м'ясом і нараз почув, як він страшенно зголоднів. Він пожадливо, не помічаючи, спорожнив усю тарілку. Параска Федотівна приязно посміхалась йому.

      – Ну як – смачні?

      І Кость, відповідаючи усмішкою, по-дитячому відповів:

      – Смачні. Дуже смачні…

      Він устав з ліжка, випростався на ввесь зріст і мимоволі побачив за блузкою Параски Федотівни її трохи звислі, але дебелі ще груди. Параска Федотівна склала на колінах руки й весело, задерикувато лоскотала Горобенка безсоромним, плотським поглядом.

      Горобенко пройшовся по кімнаті, але вже не міг не повернутись назад, туди, де сиділа повновида, опасиста жінка з дебелими, м'якими грудьми. Він поволі повернувся і тоді ще виразніші почув, як ця кучугура тряського м'яса, від якого пахтить кухонним жаром і цибулею, нестримано вабить його. Параска Федотівна злегка підморгнула лівим оком і млосно проказала:

      – Скучно вам, наверно, одному?.. І як це ви так, що один?..

      Горобенко заклав у кишені руки й розмашисто підійшов до Параски Федотівни. Його голос захрип і трохи тремтів:

      – Скучно, скучно, Параско Федотівно! – Він мимоволі поклав долоню на її широке плече, і Параска Федотівна ніжно притулила до його живота розпатлану голову.

      Горобенко дико дивився на її голе плече й несвідомо шепотів:

      – Скучно, скучно, чорт би його забрав!..

      Параска Федотівна погладила рукою його стегно й пристрасно хіхікнула:

      – Ух ти, віхрастий мой! Комуністик махонький…

* * *

      Як це сталось – Горобенко не розумів. На його ліжку лежала простоволоса, розпарена Параска Федотівна й солодко потягувалась.

      – У-ух, віхрастий какой!.. Бабу замучив…

      Горобенко з огидою дивився на її товстющі заголені коліна й не міг одірватись. Той бурун пристрасті одлетів зливою, і тепер було слизько і брудно.

      «Чого ж вона не йде?» – роздратовано подумав Горобенко.

      А Параска Федотівна, не поспішаючись, обтерлась подолом замусоленої спідниці і поволі встала.

      – Ну, тепер треба підсвинка піти нагодувати… Ху-у, заморилась я…

      Параска Федотівна закрутила собі з волосся карлючку на потилиці й підпливла до Горобенка. Вона зупинилась на хвилину перед ним, схилила набік голову, милуючись, і раптом навзмах обійняла його й смачно СКАЧАТЬ