Живий звук. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ однокімнатної квартири, зміг дещо різноманітнити своє інтимне життя.

      Ні, тут було щось інше: опинившись так близько від жінки, котра завжди буде для таких, як я, недоступною, я відчув щось більше та навіть глибше за звичайний чоловічий потяг до білявої красуні. Альпініст, який хоч раз чесно зізнавався собі, що саме цю вершину йому ніколи не підкорити, зрозуміє мене.

      Анжела Сонцева була в моєму розумінні класичним зразком жінки чоловічих мрій.

      Я змусив себе не відсовуватися, і стегно співачки впевнено притиснулося до мого. Аби чимось зайнятися, я підсунув до себе злощасний келих із шампанським. Анжела не звертала на мене уваги, хоча готовий закластися на що завгодно: моя суто кобелівська реакція на неї не могла пройти повз її увагу. Та, мабуть, вона вже звикла до стурбованих і ласих чоловічих поглядів, тому сприйняла мене як чергового прихильника, котрий опинився біля «зірки» й не вірить своєму щастю.

      Тим більше, що своїми спробами сказати якийсь тост Коля Кінг-Конг справді всіх утомив – його ніхто не хотів слухати. До Анжели говорили відразу троє: Люська, яка змушена була перехилятися через мене, товстун із хусткою та ще якась жінка в закороткій, як на її ризикований вік, спідниці. Сонцева крутила головою, в результаті не чуючи нічого. Її супутник байдуже спостерігав за цим. Чоловік поряд із ним намагався про щось говорити, пан Сиві Скроні лише кивав.

      Режисер зробив ще один ковток із бокала. Затим пальцями зняв з дерев'яних шпажок оливки і для чогось кинув їх у горілку. Потім почав ганяти оливки по горілці пластикового соломинкою для коктейлів, через яку товстун пив сік із льодом. Він не просив – простягнув руку і взяв. Процес повністю захопив Романа.

      Нарешті Комарницькому вдалося перекричати всіх:

      – Ви будете слухати мене, мать вашу?

      – Колю, ти хочеш щось сказати? – поцікавилася російська актриса, ніби щойно вийшла з паралельного світу.

      – Так! Так! Я хочу вас познайомити з одним класним мужиком! Ігор Варава! Встань, Ігоре, покажися!

      Я ледь підняв зад, ще міцніше притиснувшись стегном до стегна Анжели.

      – Оце, люди, Ігор Варава! Найкримінальніший з кримінальних елементів… Тьфу, мать… Журналістів! Кримінальних журналістів! Якби не він, ми б усі тут не сиділи, отак! А якби сиділи, то з іншого приводу!

      – Що ж ви такого зробили? – поцікавилася російська актриса.

      – Убив вашого коханця, – спокійно відповів я.

      Її очі зробилися правильної круглої форми і, здавалося, полізли з орбіт. Я мовчав, насолоджуючись ефектом, а Комарницький тут же все прояснив:

      – Зоєчко, це за сценарієм! Він автор, він усе придумав!

      – А-а-а, – з явним полегшенням видихнула актриса. Анжела Сонцева засміялася.

      – Та-ак, ну, а наш золотий голос вам, любі друзі, відрекомендовувати не треба!

      – Я так думаю, Сонечко, раз ти вже прийшла, ти нам і заспіваєш, – швидше заявив, ніж запитав товстун.

      – Це, СКАЧАТЬ