Що ховається у сутінках. Антология

Чтение книги онлайн.

      – Є новини про твій мотоцикл? – запитав Тимлін.

      Вони вже вихиляли по другому пиву. Коли Робінсон доп’є, на них із Ґендальфом чекатиме зворотний шлях у дві милі. Затримуватися він не хотів, бо в сутінках москіти товстішають.

      «Якщо Тимлін має рацію, – подумав він, – ці кровососи успадкують землю. Якщо знайдуть, у кого смоктати кров».

      – Акумулятор здох, – сказав він Тимліну. – Дружина змусила мене пообіцяти, що я продам його, коли мені виповниться п’ятдесят. Казала: після п’ятдесяти реакція у людини стає занадто повільною.

      – І коли тобі п’ятдесят?

      – Наступного року, – відповів Робінсон і розсміявся через абсурдність цих слів.

      – Сьогодні вранці у мене випав зуб, – повідомив Тимлін. – У моєму віці це може нічого й не означати, але…

      – Кров в унітазі бачив?

      Тимлін – видатний професор, який до минулого року вів у Принстоні семінар з американської історії, – розповів, що це одна з перших ознак сильного радіаційного ураження, а про це він знав набагато більше за Робінсона. Робінсон знав лише те, що його дружина і дочка були в Бостоні, коли запеклі мирні переговори в Женеві закінчилися ядерним спалахом п’ятого червня, і залишалися в Бостоні наступного дня, коли світ убив себе. Майже все східне узбережжя, від Гартфорда до Маямі, тепер перетворилося на обгорілий жужіль.

      – Не збираюся про це говорити, – сказав Тимлін. – Ось твій собака йде, краще перевір його лапи, він трохи кульгає. Схоже, щось із задньою лівою.

      Але в жодній з лап Ґендальфа вони не знайшли колючок, і цього разу, коли Тимлін обережно потягнув за шерсть, на задній частині виліз жмут. Ґендальф, схоже, цього навіть не відчув.

      – Це недобре, – промовив Тимлін.

      – Може, короста? – припустив Робінсон. – Чи це в нього від стресу. Ну, знаєш, собаки, буває, втрачають шерсть від стресу.

      – Можливо. – Тимлін дивився на захід, через озеро. – Сьогодні буде гарний захід сонця. Зрозуміло, зараз вони всі красиві. Як було, коли в 1883-му вибухнув Кракатау. Тільки зараз це було немов десять тисяч Кракатау. – Він нахилився і погладив Ґендальфа по голові.

      – Індія і Пакистан, – сказав Робінсон.

      Тимлін випростався.

      – Так. Але потім і всі інші мали підключитися, правильно? Навіть у чеченців їх було декілька, які вони привезли до Москви у вантажівках. Неначе світ навмисне забув, скільки країн – і угруповань, цих клятих угруповань – мали ці штуки.

      – Або на що ці штуки здатні, – додав Робінсон.

      Тимлін кивнув.

      – І це теж. Ми надто переймалися межами заборгованості, а наші друзі СКАЧАТЬ