У запалі боротьби. Адріан Кащенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ

      Розляглися круті бережечки по роздоллі,

      Пожурились славні козаченьки у неволі.

      Гей, ви, хлопці, ви добрі молодці, не журіться,

      Посідлайте коні вороні, садовіться

      Та поїдем у чистеє поле, у Варшаву,

      Та наберем червоної китайки на славу;

      Гей, щоб наша червона китайка не злиняла,

      Та щоб наша козацька слава не пропала.

      Гей, щоб наша червона китайка червоніла,

      А щоб наша козацька слава не змарніла.

      Гей, у лузі червона калина похилилася,

      Чогось наша славна Україна засмутилася,

      А ми ж тую червоную калину та й піднімемо,

      А ми ж свою славну Україну та й розвеселимо.

      — Гарно, гарно, — загукали навкруги.

      — Це теж нова дума, — сказав Чорнота. — Саме вона до наших часів і припадає!

      — Тепер, чоловіче божий, веселішої! — почулися голоси козаків, коли кобзар скінчив.

      — Такої, щоб горіло!

      — Хіба такої, щоб до танців? — спитав кобзар.

      — Атож! Адже за день ноги у сідлі набрякли!

      — Вороги за річкою, а ви танцювати? — обізвався Чорнота до козаків.

      — За річкою? — почулося з натовпу. — Те байдуже: поки дійдуть сюди — дотанцюємо!

      — А прийдуть вороги сюди, — обізвався вусатий уманець, — то будем їх бити, як під Жовтими Водами та під Корсунем били; коли ж несила наша буде, голови свої за неньку Україну покладемо! Ушквар, кобзарю, такої, щоб аж лихо танцювало.

      Весело забряжчали й засміялись струни бандури, і кобзар голосно гукнув:

      Ой я сіно скромадила,

      Сім сот хлопців принадила...

      Зразу коло біля кобзаря поширшало, а посеред кола вихором закрутилися дві пари козаків.

      В кого — один, в мене — два,

      Чорноброві обидва!..

      Додав кобзар, хвацько вибиваючи пальцями по струнах, і серед кола закрутилося ще скілька пар козаків.

      Пішла ходором вся полявина од козацького гопака; пролісками ж аж луна пішла од вигукування танцюристів. Тільки Чорноті вже не довелося на те дивитись, бо під ту хвилину до нього наблизивсь сотник Криця і подав йому цілий пакунок паперів.

      Полковникові треба було переглянути ті папери, і він, покликавши до себе на поміч полкового писаря, пішов з ним до намету. Там вони поморочилися над паперами мало не цілу годину і врешті-таки натрапили на листа пана Преслава з звісткою про кількість польського війська.

      Зважаючи на велику вагу тієї звістки, Чорнота послав того листа гетьманові з курінним атаманом та десятьма козаками, що провожали до гетьмана коваля.

      IV

      Управившись з паперами й військовими справами, Чорнота вийшов на повітря. Стояла вже ніч, козацтво клалося спати, хоч подекуди ще й досі грали й співали кобзарі.

      Молодого полковника потягло до намету, де була дівчина, його бранка, до того СКАЧАТЬ