Оповідання про славне військо запорозьке низове. Адріан Кащенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Кисляківський

      4) Іванівський

      5) Конеловський

      6) Сергієвський

      7) Донський

      8) Кирилівський

      9) Канівський

      10) Батуринський

      11) Поповичевський

      12) Васюринський

      13) Незамайківський

      14) Иркліївський

      15) Щербинівський

      16) Титаровський

      17) Шкуринський

      18) Коринівський

      19) Рогівський

      20) Корсунський

      21) Калниболоцький

      22) Уманський

      23) Деревянівський

      24) Нижчестеблівський

      25) Вищестеблівський

      26) Джерелівський

      27) Переяславський

      28) Полтавський

      29) Мишастовський

      30) Менський

      31) Тимошевський

      32) Величківський

      33) Левушківський

      34) Пластунівський

      35) Дядьківський

      36) Брюховецький

      37) Ведмедівський

      38) Платнирівський

      Звалися поділи Війська Запорозького куренями через те, що у перші часи існування Січі запорожці жили по куренях. Ті курені були довгі, щоб у всякому можливо було міститися кільком сотням товариства, і вкривалися вони очеретом, а зверху ще й звіриними шкурами, щоб було зимою тепліше. З часом замість куренів по січах почали будувати для товариства довгі хати, по 12-15 сажнів завдовжки всяка хата, і хоч запорожці жили вже по хатах з самого початку XVII віку, та проте вже й ті хати почали зватися куренями, бо запорожці звикли до тієї назви.

      Розпорядки Війська Запорозького

      Першого січня всякого року у Січі скликалася рада, у якій брали участь з однаковими правами всі запорожці, і на тій раді всякий курінь обирав собі на весь рік курінного отамана й кухаря, а після того всі курені разом обирали кошового отамана, військового суддю, писаря й осавула та ще підстарших: скарбника, пушкаря, довбиша, хорунжого, бунчужного й інших урядових осіб. Всі ці виборні особи складали січову старшину і заправляли всякий своїми справами, кошовий же отаман керував всіма справами Війська Запорозького і піклувався не тільки про те, щоб Військо було зодягнене й узброєне, а й про те, щоб у Січі було досить всякого припасу.

      Над січовим товариством кошовий отаман мав майже необмежену владу і тільки на новий рік мусив давати одвіт товариству за свої попередні вчинки. Проте у зносинах з сусідніми державцями і їхніми урядовцями кошовий не смів нічого рішати без згоди всього товариства, коли ж траплялося, що який-небудь кошовий щось таке рішив, не спитавшись волі ради, то запорожці зараз же били у клепало, сходилися на січовий майдан і всією радою судили кошового за те, що порушив «запорозькі СКАЧАТЬ